Сьогодні, у День Захисника, ми хочемо згадати тих, чиї долі залишаються невідомими, 73х наших земляків, які вважаються зниклими безвісти за особливих обставин, серед них один цивільний – наш колега староста Новоборовицького старостинського округу Анатолій Сірий. Також підтверджено, що 8 наших хлопців перебувають у ворожому полоні, двоє з них – цивільні.
Серця зниклих
безвісти теж світяться, тільки інакшим світлом – блакитночорним.
Блакитночорний прапор (відомий ще як “Між небом і землею”) – символ зниклих
безвісти за особливих обставин в Україні. Цей прапор виник як ініціатива родин
безвісти зниклих воїнів. Блакитне — це небо, віра, світло. Чорне — тінь
невідомості, у якій опинились рідні цих людей.
Їхні родини
щодня живуть у тривозі та очікуванні, шукають правду, звертаються до всіх
можливих інстанцій, моляться та сподіваються на диво. Важко уявити, що
відчувають сім’ї, які живуть у цій невизначеності… Зрозуміти це можуть лише ті,
хто переживає подібне.
Також
використовують білочорний прапор Надії, де біла смуга втілює надію на
звільнення, свободу та повернення, а чорна — символізує страждання, смерть
і біль, пережиті у полоні.
Ми, як
громада, не маємо права залишати цей біль поза увагою. Наш обов’язок –
підтримувати родини зниклих, вимагати правди й робити все можливе, аби
повернути кожного додому. Разом з вами ми молимося, сподіваємося і віримо, що
кожен із наших земляків обов’язково повернеться додому. Все можливе, поки жива
надія.
Комментариев нет:
Отправить комментарий