вторник, 7 октября 2025 г.

Давайте згадаємо тих, чиї долі залишаються невідомими…

 

Сьогодні, у День Захисника,  ми хочемо згадати тих, чиї долі залишаються невідомими, 73­х наших земляків, які вважаються зниклими безвісти за особливих обставин, серед них один цивільний – наш колега староста Новоборовицького старостинського округу Анатолій Сірий. Також підтверджено, що 8 наших хлопців перебувають у ворожому полоні, двоє з них – цивільні.

Серця зниклих безвісти теж світяться, тільки інакшим світлом – блакитно­чорним. Блакитно­чорний прапор (відомий ще як “Між небом і землею”)  – символ зниклих безвісти за особливих обставин в Україні. Цей прапор виник як ініціатива родин безвісти зниклих воїнів. Блакитне — це небо, віра, світло. Чорне — тінь невідомості, у якій опинились рідні цих людей.

Їхні родини щодня живуть у тривозі та очікуванні, шукають правду, звертаються до всіх можливих інстанцій, моляться та сподіваються на диво. Важко уявити, що відчувають сім’ї, які живуть у цій невизначеності… Зрозуміти це можуть лише ті, хто переживає подібне.

Також використовують біло­чорний прапор Надії, де біла смуга втілює надію на звільнення, свободу та повернення, а чорна — символізує страждання, смерть і біль, пережиті у полоні.

Ми, як громада, не маємо права залишати цей біль поза увагою. Наш обов’язок – підтримувати родини зниклих, вимагати правди й робити все можливе, аби повернути кожного додому. Разом з вами ми молимося, сподіваємося і віримо, що кожен із наших земляків обов’язково повернеться додому. Все можливе, поки жива надія.

Комментариев нет:

Отправить комментарий