Гута-Студенецька – невеличке, але неймовірно мальовниче село, з добрими та щирими людьми, красивою природою, своїм особливим колоритом. Було… Село, у якому ще донедавна кипіло життя, зараз перетворилося у згарище. Вулички, якими люди щодня поспішали на роботу, дітки бігли на шкільний автобус, стали пусткою.
Внаслідок ворожих атак восьмого травня у селі почалася масштабна пожежа, внаслідок якої вщент згоріла більша половина села.
За словами очевидця цієї події Сергія Малашка, вціліла лише одна вулиця. Чоловік проживав у Гуті зі своєю родиною – дружиною, двома дітками та мамою і тіткою. Там вони збудували великий, гарний будинок, вклали у нього всю свою душу та сили. А два роки тому, з болем та гіркотою у серці, їм довелося покинути все нажите за ці роки і переїхати. Бо жити з дітками під постійними обстрілами та тривогою з кожним днем ставало все нестерпніше. Знайшли в оренду будиночок у Наумівці та всі гуртом перебралися туди.
Будинок Сергія Малашка, який вдалося врятувати.
– У той ранок, - згадує Сергій Малашок, - мені зателефонували та повідомили про те, що горить село. – Я не роздумуючи поїхав рятувати свій дім разом із товаришем Юрієм Бедеєм. Вогонь від оселі таки відбили, хоча вже почала загоратися дровітня. Врятувало дім те, що минулого року ми оборали його трактором, наче відчуваючи, що буде пожежа. А цього року на тому місці пішла молоденька трава, яка і пригальмувала поширення полум`я. Гасили його чим бачили: лопатами, граблями. Якби приїхали двома хвилинами пізніше – не встигли б.
Гальмувало процес і те, що над головами постійно літали ФПВ-дрони. Ми не розуміли чи то свої, чи ворожі, тому доводилося ховатися у вцілілих оселях.
Вогонь був дуже сильний, все село задимлене, над головами дрони, «стріляв» шифер, але ми не здавалися. Поки рятували будинки вогонь дійшов до кладовища. Кинулися гасити там, але на жаль, врятували не багато. Тепер там лишилося до сорока могил. Серед них і нашого загиблого Героя-земляка Миколи Зайця, де і досі майоріє український прапор.
В окупантів не лишилося нічого святого. Вони знищують навіть наші спогади, могили наших рідних людей.
На питання, чому чоловік кинувся гасити пожежу у майже зруйнованому селі, він не роздумуючи відповів: «Я рятував свій дім. Ви б вчинили інакше?»
Чоловік мріє та вірить в те, що одного дня він зможе повернутися до рідного села разом із родиною і продовжити там своє мирне, щасливе життя.
Тетяна КОВТУН
Фото з архіву Сергія Малашка
Комментариев нет:
Отправить комментарий