Народився Антон 10 травня 1998 року в селі Займище. Закінчив Сновську гімназію. Після цього здобув професійну освіту у Щорському ВПУЛГ за професією «озеленювач, лісник, єгер». У 2018 році Антон проходив строкову військову службу. А з 2019 року продовжив службу за контрактом у лавах Збройних Сил України. Був учасником бойових дій. Повномасштабне вторгнення окупантів в Україну застало Антона на службі і він продовжив захищати рідну землю.
З 16 квітня 2026 року Антон вважався зниклим безвісти. Упродовж місяців рідні та близькі до останнього сподівалися на добру звістку. Та, на жаль, результати експертиз підтвердили найстрашніше — наш Захисник загинув у бою, віддавши своє життя за Україну. Війна забирає найкращих — молодих, мужніх, відданих своїй Батьківщині людей. Антону назавжди 27 років…
Офіційний мітинг прощання відбувся на Алеї Героїв міського кладовища. Тут зібралися рідні, близькі, друзі, однокласники, побратими, представники влади та небайдужі жителі громади, аби віддати останню шану воїну, розділити біль його родини й провести Захисника в останню путь.
Міський голова Олександр Медведьов висловив щирі співчуття рідним і близьким Антона, подякував воїну за мужність, відвагу та самопожертву, за безцінний захист України й кожного з нас у цей страшний час. Зі словами вдячності і підтримки звернувся до рідних і представник частини, в якій служив військовослужбовець. У мить прощання люди піднесли квіти Герою, як символ вічної пам’яті та безмежної вдячності. Літію за загиблим відслужив о.Павло.
Під прощальні залпи військового салюту Антон Дмитренко відійшов у вічність, навіки поповнивши лави Небесного Війська. Військовий розпорядник передав матері Героя Державний Прапор України — символ держави, яку її син захищав до останнього подиху. Немає слів, здатних загоїти рану від такої втрати. Є лише щира молитва, безмежна вдячність і обіцянка пам’ятати.
Комментариев нет:
Отправить комментарий