Віктор Васильович Коваленко – наш знаний земляк, підприємець, який свого часу розгортав свою діяльність на теренах Сновщини. Тут було звите його родинне гніздечко, побачили світ дві зіроньки-донечки, працювала його авторитетна й любима дружина.
Олена Іванівна представляла освітянську галузь громади, світила їй сонцем, у свою невиліковну хворобу з надшвидким перебігом і фатальним результатом ні сама, ні інші рідні їй люди не вірили. Донечка, яка за кордоном, в Ірландії, забирала маму у престижну клініку, але не допомогло. Віктор Васильович залишився вдівцем. За наполяганням дітей згодом також виїхав в далеку країну. Там, на думку Тані і Даші, він був би захищенішим, доглянутішим, трохи відстороненішим від спогадів, від всього, що нагадувало колишнє щастя і раптову біду.
В Ірландії, можна сказати, Віктор Васильович прижився, знайшов свою нішу, став особливо потрібним Танюші, її синочку й донечці, з якими наповнено проводить час. Там, хоч і клімат трохи інший, ніж наш, однак багато вигод, плюсів. Чисте повітря, налагоджене транспортне сполучення з ідеальними дорогами, порівняно дешева промислова група товарів, одягу, взуття, зате значно дорожчий, зовсім інший на смак хліб, тютюнові й горілчані вироби. Лікування покривають страховки. До речі, дві дороговартісні (кардіологічну й ортопедичну) операції там йому провели безкоштовно, за рахунок страхових відрахувань.
І природа в Ірландії чарівна, і сервіс, і люди доброзичливі, але ностальгія за Україною, маленьким Сновськом не проходить.
Зустріла нещодавно Віктора Васильовича спочатку на площі, затим у сусідів, розговорилися, позгадували минуле, нинішнє зачепили. І напросився (подумки) до болю разючий висновок: куди б людину доля не закидала, все одно її тягне у рідні місця. Нехай не такі звабливі і безпечні, нехай бідніші і проблемніші, але рідні. Віктор Васильович наче почув і сказав: «В Ірландії мені прекрасно, але додому тягне магнітом».
Олена
КОМПАНЕЦЬ
Комментариев нет:
Отправить комментарий