Наш місцевий «Хатіко»

На початку вересня зранку цей песик з’явився на центральній зупинці, провів на ній весь день. 

Неймовірно спокійна поведінка: не метушився, не за ким не бігав, не випрошував їсти, лежав собі тихенько, гріючись на сонечку. 

Зустрічав кожну маршрутку і людей, які з неї виходили і заходили. Мабуть, когось «свого» провів, тепер чекає. 

Наступного дня, приїхавши на роботу, я знову його побачила. Досі чекаєш? 

Потім фото, оголошення у різних групах. Тиша, ніхто не відгукнувся. Він продовжував спокійно і стримано чекати, лише реагував на деякий тип машин. 

На третій день його забрали у сім’ю, сподіваючись, що власник відгукнеться. Продовжували давати оголошення. Тиша. Його ніхто не шукає.

Через кілька тижнів він пішов від людей, які його прихистили, на зупинку чекати «свого». 

Наш «Хатіко» щодня зранку, на тому місці, де його лишили, зустрічає людей, помітно задирає носа, сподіваючись вловити знайомий запах, з надією вдивляється у кожного перехожого, вірячи, що знайде «свого».

Людмила МЕЛАЩЕНКО