Щорські "Ягідки" підкорили Європу!

Наприкінці березня, коли рясний сніг засипав Україну, зразковий танцювальний ансамбль «Ягідки» зі Щорса саме лаштувався в дорогу. В Європі на нього чекала участь у міжнародному фестивалі-конкурсі дитячої та юнацької творчості «Свято весни-2013». Ще торік художній керівник колективу С.М. Горбатович відправила на адресу організаційного комітету відеозаписи виступів наших танцюристів і невдовзі отримала офіційне запрошення долучитися до мистецької акції європейського рівня. Попри чималі клопоти – підготувати гідні хореографічні номери, оформити всі необхідні документи, сплатити гроші (це взяли на себе батьки) і подбати про безліч дрібниць, необхідних для подорожі, час від’їзду упевнено наближався. Разом з тим через відверто зимові погодні умови – снігопади й заметілі – від родичів дітей можна було почути побоювання на кшталт «А чи не скасують цю поїздку?» Проте нікого в колективі подібні труднощі не злякали, і вже жодна хуртовина не могла спинити наших юних земляків на шляху за кордон. (Оце так характер – інакше й не скажеш!)…

Нарешті надійшов момент від’їзду. Центральну площу Щорса заюрмили численні проводжаючі. Пролунали останні напутні слова батьків, а далі автобус узяв курс на захід. До речі, автошлях до Чернігова виявився цілком нормальним, а далі – ще кращим. Навіть коли їхали через Карпати (де, здавалося б, на перевалах усе мав засипати сніг), дороги були почищені до асфальту. Як-то кажуть, не такі вже й страшні оті гори, як їх «малюють» по телевізору. Наступного дня пройшли митно-прикордонний контроль і опинилися в Угорщині. Цю країну вдалося роздивитися хіба що через автобусне вікно, бо першою великою зупинкою у маршруті значилася столиця Австрії – Відень.
Відень.
У ритмі вальсу
Програма перебування «Ягідок» за кордоном розпочалася оглядовою екскурсією Відня. Це славетне місто за часів середньовіччя було центром священної Римської імперії, а згодом саме воно стало одним із законодавців моди для всієї Європи в архітектурі, музиці, побуті тощо. Зрештою, саме звідси поміж європейців поширився звичай пити каву. А першу кав’ярню понад триста років тому відкрив українець Андрій Кульчицький. Незадовго перед тим армія мусульманської Туреччини рушила в похід на Австрію і облягла Відень. На боці християнської коаліції, яка протистояла загарбникам, воював і контингент козаків, а Андрій Кульчицький своїми подвигами (подейкують – був розвідником) добряче прислужився справі розгрому турків. За це йому віддали в якості винагороди декількасот трофейних мішків кавових зернят. Тож нашому співвітчизникові нічого не лишилося, як обзавестися кав’ярнею. Нині ж у Відні йому встановлено пам’ятник… До речі, є там, неподалік нашої церкви, і пам’ятник Іванові Франкові. Українського письменника й поета там теж шанують.
… Неперевершене враження на глядача справляє собор Святого Стефана. Від цього храму неможливо відірвати погляд. Хочеться годинами ходити довкола нього й роздивлятися все до найменших дрібниць – від фундаменту до хреста на верхівці дзвіниці. І трохи шкодувати, що шкільним урокам з історії архітектури приділяв так мало уваги… Цікаво було в музеї старовинної зброї - причому не лише хлопцям, а й дівчатам. У Відні ж що не палац – то історія, що не вулиця – то легенда. Там жив геніальний композитор В.А. Моцарт (хто ніколи не чув його твору «Реквієм» - послухайте, не пошкодуєте), і саме тут набув популярності відомий віденський вальс. Загалом Відень запам’ятався дуже особливою атмосферою – творчою, доброзичливою і затишною. Ну як тут не уявити себе хоч на мить на балу в яскравій залі, прикрашений гобеленами і портретами сивочолих монархів? Головний же висновок напрошувався сам собою: жодна телевізійна передача чи фотографії в Інтернеті не зрівняються у видовищності з побаченим у Відні на власні очі.
Екскурсія залишила у серцях щорсівчан невеличкий жаль через те, що надто мало часу вони пробули в місті й скільки цікавого ще не побачили і не почули.
Віденський побут
«Ягідки» провели ніч у хорошому готелі, а харчувалися в кафе. Перед тим, як сісти за стіл, екскурсовод розповіла їм секрет: в Австрії, якщо хтось замовляє м’ясну страву (сосиску чи біфштекс), то може безкоштовно взяти скільки влізе усілякого гарніру (картоплі, рагу тощо). Але якщо хочеш взяти просто гарнір без м’ясного – за нього доведеться заплатити. Тому досвідчені люди беруть, приміром, одну велику сосиску на трьох і цілу гору картоплі. Цього вистачає, аби всім добряче наїстися. А стосовно рекомендацій на десерт… Скуштуйте кави «Кайзер». Вона хоча й коштує 4 євро (45 грн.), але її смак і аромат запам’ятаєте надовго. До того ж адміністрація кав’ярні вам у подарунок дасть чудове горнятко на пам’ять.
Тепліце.
Випробування сценою.
Після наступного переїзду щорська делегація зупинилася в Чехії. Місто Тепліце (з сорокатисячним населенням) – відомий у Європі завдяки джерелам мінеральної води курорт. Саме там і відбулася закрита частина фестивалю-конкурсу. Перед журі (без публіки в залі) виступила творчо обдарована молодь з України, Німеччини, Молдавії, Ізраїлю, Білорусії, Росії і, звісна річ, Чехії. Номінації вокалу (академічного, естрадного, народного), хореографії (народної, сучасної), інструментального жанру. Розмаїття виступів конкурсантів виявлося надзвичайним. «Ягідки» були представлені у програмі двома віковими групами (12-15 і 16-19 років). Вони виконали доведені «до блиску» народні танці «Полька-полісянка», «Полька-дзиґа», «Український з бубнами» і «Молдавський». Оцінки фахівців пролунали однозначно: старша група – володарі першого місця, а середня – другого. Слід зауважити, що через доволі напружений графік сцену концертного залу в Тепліце наші танцюристи отримали для репетиції лише на мізерний час. Все було чітко: виділено по кілька хвилин на танець – готуйся, не встиг – звільняй «місце під софітами» наступному колективу. До речі, організатори конкурсу окремо відзначили «Ягідок» за продемонстрований дух колективізму. Як було сказано – нинішнього сезону (а захід проводиться вже дев’ятий рік) це була найдружніша, найорганізованіша і найвихованіша група. Та й екскурсоводи, що її супроводжували, не шкодували схвальних слів на адресу наших дітей.
Обов’язково слід згадати про перемогу на конкурсі (у номінації сучасного танцю) колективу «Аліса» з міста Керч. Це стало приводом щиро порадіти за співвітчизників з України. Цікавими виявилися і виступи деяких ансамблів з Молдавії, Росії. Як-то кажуть, – можна було порівняти їхні виступи у професійному плані.
Показовий момент: чомусь саме Тепліце нашому колективу сподобалося найбільше з усіх міст, де довелося побувати. Якесь воно напрочуд чисте, тихе, можна навіть сказати – домашнє. Акуратні вулички з різнокольоровими будиночками, на найвищій горі – старовинний замок, я
кий уночі підсвічується ліхтарями. Гарно. Дуже гарно. Можна навіть сказати - романтично.

Прага. Мила чарівність старовинного міста.

Столиця Чехії – Прага – стала місцем проведення першого великого концерту в рамках фестивалю «Свято весни-2013». Під час виступів хореографічних колективів, які пройшли конкурсний відбір у Тепліце, доволі цікаво було спостерігати за реакцією публіки. Аплодисменти і вигуки «Браво!» ставали очевидним індикатором симпатії глядацької аудиторії.

Танці «Ягідок» викликали щирі емоції присутніх у залі, а режисерам сподобалися настільки, що їх номери  розмістили у фінальній (домінуючій) частині концертної програми. Вправна та весела хореографія, яскраве вбрання і усмішки на обличчі – все це разом зробило «Ягідок» справжньою окрасою сцени фестивалю.

Звісна річ, у Празі не обійшлося без традиційної  екскурсії старою частиною міста. Трошки розчарувала погода – немов знову повернулася зима (та й довжеленькі піші переходи дещо стомлювали), але всі ці незручності відійшли на другий план під враженням від побаченого. Дійсно, Прага варта того, аби в ній побувати не один раз. Вона розкинулася на мальовничих пагорбах довкола річки Влтава. У місті є все: від перлин середньовічної архітектури на кшталт собору Святого Віта й Карлового мосту, до такої собі «Ейфелевої вежі по-чеськи». Ятки з сувенірами, смачні страви у маленьких  ресторанчиках, зміна  почесної варти  - ось картини з життя сучасної Праги.  Їдучи додому, кожен турист везе додому передовсім згадку  про казковий краєвид  празького середмістя, а дитина  - враження від дивовижного годинника з рухомими фігурками на фасаді астрономічної вежі.

Дрезден. Європейська культурна  традиція.

Аби отримати краще уявлення про культурний спадок Європи, «Ягідки» побували з екскурсійною метою в німецькому місті Дрезден. Саме там свідомість будь-якого подорожуючого  зазнає відчутного впливу з боку старовинних архітектурно-ландшафтних комплексів. Середньовічні палаци і парки вже самі по собі є ніби експонатами під відкритим небом. Гарно, вишукано, захоплююче – про всі враження не сказати кількома словами. Дрезденські музеї – справжня скарбниця культурних надбань людства. Сам  лише візит до картинної галереї старих майстрів дозволив щорсівчанам оглянути полотна Рафаеля (зокрема – «Синстинську мадонну»), Рубенса,  Рембрандта, Тіциана та інших славетних живописців. Побачити на власні очі ці картини й відчути на собі всю силу класичного мистецтва – подібна нагода випадає в нашому життя не часто.

Екскурсанти зазнали зворушливих вражень у музеї  порцеляни. (Саме Дрезден став першим у Європі містом, де у давнину налагодили порцелянове виробництво й покінчили з набридливою монополією  китайців на торгівлю дорогим посудом та сувенірами).

Берлін. «Добре, що там є музеї і аква-парки».

Завершальним акордом фестивалю «Свято весни-2013» став гала-концерт у Берліні. Ансамбль «Ягідки» гідно підтримав своє реноме й цього разу. А поза тим лишилося достатньо  часу, аби детальніше оглянути німецьку столицю. Дивно, але якихось особливих вражень вона не  спарила. Більше того – подекуди з’являлися думки, що це місто якесь безлике, без виразних  індивідуальних  рис. Сучасне, одним словом. Аби не шикарні музеї – з експонатами, привезеними  з Єгипту та інших осередків стародавніх цивілізацій, приводів згадати про Берлін було б не так вже й багато. А так – хоч мумію фараона роздивилися… До певної міри ситуацію врятував аква-парк «Тропіки».  Історія його відкриття доволі особлива. Свого часу в Німеччині побудували військовий об’єкт у формі величезного закритого ангару висотою  метрів. Але почалося скорочення армії й постало питання: що з ним робити? І  знайшовся один бізнесмен, який вирішив зробити там  дитячий розважальний  комплекс. В ангарі  створили мікроклімат тропічної зони, встановили безліч різноманітних атракціонів, обладнали декілька басейнів – з натуральним піщаним пляжем. А на додачу висадили пальми й запустили до міні-джунглів пташок на кшталт фламінго. Ось поміж такої екзотики і провели 9 годин наші діти. А найхоробріші не відмовили собі у задоволенні піднятися аж під купол на повітряній кулі. Словом, особливо для найменших з «Ягідок» завершення подорожі  Європою виявилося найзахоплюючим…

Надалі була дорога додому. Швидко проминули Польщу і з невимовною радістю побачили на кодоні знак з написом «Україна». Скоро будемо вдома! Вже у повній темряві, о пів на другу ночі, автобус зупинився в Щорсі. Дехто з танцюристів, побачивши зустрічаючих родичів, лише тоді зрудів, як скучив за домівкою. А С.М. Горбатович нагадала батькам, щоб вони назавтра обов’язково  нагодували своїх дітей супом або борщем. Адже такі страви для європейської кухні не є властивими…

Минулого кілька днів  - і в колективі «Ягідки» обговорили підсумки участі у міжнародному фестивалі. І діти, і їхні наставники зійшлися на думці, що поїздка відбулася добре. Комфортабельний автобус, затишні готелі і  хороше харчування залишили по собі цілком позитивні враження. До того ж  насичені й цікаві екскурсії дозволили усім краще відчути атмосферу європейського культурного простору  й пересвідчитися в перевагах тамтешнього способу життя. Але коли С.М. Горбатович спитала у своїх вихованців:  «Що сподобалося там найбільше?», то почула  у відповідь – «Виступати і  перемагати». Напевно, правильні й не скажеш. Адже смак перемоги й відчуття визнання з боку  публіки – це те, що не купиш за жодні гроші.

Олег МІРОШНИЧЕНКО