Рецепт від вчительки гімназії М.М.Єрмак
Не зупинятися на досягнутому, прагнути нового, незвіданого – це творче кредо учителя музичного мистецтва Щорської гімназії Марини Єрмак спонукає її іти в ногу з часом і навіть трішечки попереду. Вона має великий (30-річний) досвід роботи, але, зізнається, кожного разу заходить у клас з хвилюванням, несе на суд своїх учнів щось нове, ще не випробуване. Як вони його зустрінуть, чи проллє вона на їхні душі світло, чи згадуватимуть цей урок не через день-другий, а через роки? (Її учні, скажімо, уже оцінили такий вид навчальної роботи як проекти.
Вони самі обирають тему проекту, тому працюють зацікавлено, натхненно, а значить, успішно. Саме так закінчилися проекти «Мода і музика», «Марк Бернес», «Володимир Висоцький»).
– Головне – учні не залишилися байдужими, - говорить Марина Миколаївна. – А це – одне з головних призначень музики, пісні.
Пісня в її житті була від самого народження. Прекрасно співала мама. А батько (за фахом – інженер-машинобудівельник) ще й на акордеоні грав.
Він дуже хотів, щоб я обрала музику справою свого життя, - посміхається вчителька.
Так і вийшло. Спочатку була Щорська музична школа, потім музично-педагогічний факультет Ніжинського педінституту (в процесі навчання – участь у численних концертах, конкурсах). Після закінчення вузу працювала в «Казці», і міських школах, а з 2002-го – беззмінно в гімназії. Крім уроків, Марина Миколаївна готується ще й до різноманітних і численних гімназійних заходів, бо вона ще й педагог-організатор. І це – тільки частина роботи. Багато часу вона (із задоволенням!) витрачає на репетиції гімназійного хору, яким керує, на підготовку до засідань методичного об’єднання вчителів музичного мистецтва району (тут вона теж – керівник), на роботу з обдарованими дітьми: її учні – постійні лауреати і переможці як районних, так і обласних конкурсів «Чисті роси», «Перлина». І сама вчителька – двічі лауреат конкурсу «Учитель року» (у 2005 і 2013 рр.).
Вона співає у камерному хорі, ансамблі «Калина» (районного Будинку культури), а також у складі квартету та тріо. Останнім часом додався ще й спів у церковному хорі Свято-Миколаївського Всецариці храму.
Крім цього, як кожна жінка, дає лад у сім’ї (у неї - чоловік і син). Перший – працює єгерем в районній організації УТМР, другий (пішов материною стежкою) - студент Київської музакадемії ім.П.Чайковського.
Я не питаю Марину Миколаївну, як вона умудряється все встигати. Вона не раз відповіла на це питання під час нашої розмови: «Люблю свою роботу».
Марія ІСАЧЕНКО, фото автора.
Не зупинятися на досягнутому, прагнути нового, незвіданого – це творче кредо учителя музичного мистецтва Щорської гімназії Марини Єрмак спонукає її іти в ногу з часом і навіть трішечки попереду. Вона має великий (30-річний) досвід роботи, але, зізнається, кожного разу заходить у клас з хвилюванням, несе на суд своїх учнів щось нове, ще не випробуване. Як вони його зустрінуть, чи проллє вона на їхні душі світло, чи згадуватимуть цей урок не через день-другий, а через роки? (Її учні, скажімо, уже оцінили такий вид навчальної роботи як проекти.
Вони самі обирають тему проекту, тому працюють зацікавлено, натхненно, а значить, успішно. Саме так закінчилися проекти «Мода і музика», «Марк Бернес», «Володимир Висоцький»).
– Головне – учні не залишилися байдужими, - говорить Марина Миколаївна. – А це – одне з головних призначень музики, пісні.
Пісня в її житті була від самого народження. Прекрасно співала мама. А батько (за фахом – інженер-машинобудівельник) ще й на акордеоні грав.
Він дуже хотів, щоб я обрала музику справою свого життя, - посміхається вчителька.
Так і вийшло. Спочатку була Щорська музична школа, потім музично-педагогічний факультет Ніжинського педінституту (в процесі навчання – участь у численних концертах, конкурсах). Після закінчення вузу працювала в «Казці», і міських школах, а з 2002-го – беззмінно в гімназії. Крім уроків, Марина Миколаївна готується ще й до різноманітних і численних гімназійних заходів, бо вона ще й педагог-організатор. І це – тільки частина роботи. Багато часу вона (із задоволенням!) витрачає на репетиції гімназійного хору, яким керує, на підготовку до засідань методичного об’єднання вчителів музичного мистецтва району (тут вона теж – керівник), на роботу з обдарованими дітьми: її учні – постійні лауреати і переможці як районних, так і обласних конкурсів «Чисті роси», «Перлина». І сама вчителька – двічі лауреат конкурсу «Учитель року» (у 2005 і 2013 рр.).
Вона співає у камерному хорі, ансамблі «Калина» (районного Будинку культури), а також у складі квартету та тріо. Останнім часом додався ще й спів у церковному хорі Свято-Миколаївського Всецариці храму.
Крім цього, як кожна жінка, дає лад у сім’ї (у неї - чоловік і син). Перший – працює єгерем в районній організації УТМР, другий (пішов материною стежкою) - студент Київської музакадемії ім.П.Чайковського.
Я не питаю Марину Миколаївну, як вона умудряється все встигати. Вона не раз відповіла на це питання під час нашої розмови: «Люблю свою роботу».
Марія ІСАЧЕНКО, фото автора.
Комментариев нет:
Отправить комментарий