Нашому місту пощастило: уже не одне десятиліття у Щорсі працює дитяча музична школа, на базі якої успішно розвиваються музичні та хореографічні колективи. Дякуючи прекрасним педагогам, юні щорсівчани успішно виступають на обласних і всеукраїнських конкурсах. А наших «Ягідок» знають і люблять за кордоном.
Зовсім інша картина з образотворчим мистецтвом. Так, на стінах Центру дитячої та юнацької творчості багато Похвальних грамот за творчі здобутки, немало нагород мають і викладачі, і все ж, повірте, цього недостатньо, щоб обдарована дитина змогла пройти відбірковий конкурс у художнє училище чи – тим більше – у вуз. Адже треба скласти екзамени по класу малюнка, композиції, живопису: намалювати фарбами натюрморт, голову натурщика тощо. Знання з цих предметів можуть донести до дітей тільки професійні педагоги. А таких у нас, на жаль, негусто. Разом з тим очевидно: навряд чи хтось з іногородніх випускників захоче приїхати до нас на роботу – нема житла, низька зарплата. Тому, на мою думку, треба створювати належні умови для того, щоб «росли» власні кадри.
Переконана: у селах і хуторах району є самобутні таланти, але хто про них знає? Згадую останній День міста в райцентрі – площа просто цвіла від барв. Але в переважній більшості – від вишивок. Вірніше – практично тільки від них.
На долю нашої держави випало багато випробувань, але, не дивлячись на війни, голод, бідність, наші земляки зуміли зберегти прекрасні старовинні вишивки (особливо запам`ятався рушник 18 століття, який я бачила на виставці села Старі Боровичі). А що залишимо своїм нащадкам ми? Отруєну землю та пні замість колишніх лісів та дібров?
Переконана: усі добрі справи починаються з культури. Тому звертаюся до всіх мешканців райцентру, які по-справжньому люблять своє місто, посприяти його подальшому культурному розвитку.
Погодьтеся: фондів райбібліотеки і вузького асортименту книжок у відділі «Канцтоварів» недостатньо для культурного розвитку нашого підростаючого покоління. Далеко не всі користувачі Інтернету – часті гості на мистецьких сайтах. Тому дуже важливо було б мати в Щорсі (хай навіть невеликий) виставковий зал, де не тільки діти, а й дорослі могли б ознайомитись з творчістю як місцевих, так і умільців з області, України, СНД. Таких, скажімо, як 35-річний художник з Новгород-Сіверщини Володимир Карась, чиї роботи побували в країнах Європи, Єгипті, Індії. Або як відома чернігівська художниця Оксана Корнієнко, яку добре знає і ближнє, і дальнє зарубіжжя. Знайшли б своє місце у виставковій залі і роботи нашого співвітчизника – всесвітньо відомого художника Миколи Ге, який протягом тривалого часу жив на Борзнянщині. (Тут за приклад нам можуть бути полтавчани, які влаштували у своєму місті картинну галерею імені Сашеньки Путрі – талановитої дівчинки, роботи якої побували на всіх континентах світу – хіба що, крім Антарктиди). Наші діти могли б теж побачити ці роботи.
Знаю: облаштування виставкової зали – справа непроста. Але ж недарма у народі кажуть: «Під лежачий камінь вода не тече.» Думаю, спільними зусиллями нам вдасться досягти мети. Дуже сподіваюсь на підтримку нашого молодого мера Р.І.Зуба.
Л.Чернікіна, художник-дизайнер
Р.S. Відгуки, роздуми, пропозиції щодо порушеної теми надсилайте в редакцію «Променя».
Зовсім інша картина з образотворчим мистецтвом. Так, на стінах Центру дитячої та юнацької творчості багато Похвальних грамот за творчі здобутки, немало нагород мають і викладачі, і все ж, повірте, цього недостатньо, щоб обдарована дитина змогла пройти відбірковий конкурс у художнє училище чи – тим більше – у вуз. Адже треба скласти екзамени по класу малюнка, композиції, живопису: намалювати фарбами натюрморт, голову натурщика тощо. Знання з цих предметів можуть донести до дітей тільки професійні педагоги. А таких у нас, на жаль, негусто. Разом з тим очевидно: навряд чи хтось з іногородніх випускників захоче приїхати до нас на роботу – нема житла, низька зарплата. Тому, на мою думку, треба створювати належні умови для того, щоб «росли» власні кадри.
Переконана: у селах і хуторах району є самобутні таланти, але хто про них знає? Згадую останній День міста в райцентрі – площа просто цвіла від барв. Але в переважній більшості – від вишивок. Вірніше – практично тільки від них.
На долю нашої держави випало багато випробувань, але, не дивлячись на війни, голод, бідність, наші земляки зуміли зберегти прекрасні старовинні вишивки (особливо запам`ятався рушник 18 століття, який я бачила на виставці села Старі Боровичі). А що залишимо своїм нащадкам ми? Отруєну землю та пні замість колишніх лісів та дібров?
Переконана: усі добрі справи починаються з культури. Тому звертаюся до всіх мешканців райцентру, які по-справжньому люблять своє місто, посприяти його подальшому культурному розвитку.
Погодьтеся: фондів райбібліотеки і вузького асортименту книжок у відділі «Канцтоварів» недостатньо для культурного розвитку нашого підростаючого покоління. Далеко не всі користувачі Інтернету – часті гості на мистецьких сайтах. Тому дуже важливо було б мати в Щорсі (хай навіть невеликий) виставковий зал, де не тільки діти, а й дорослі могли б ознайомитись з творчістю як місцевих, так і умільців з області, України, СНД. Таких, скажімо, як 35-річний художник з Новгород-Сіверщини Володимир Карась, чиї роботи побували в країнах Європи, Єгипті, Індії. Або як відома чернігівська художниця Оксана Корнієнко, яку добре знає і ближнє, і дальнє зарубіжжя. Знайшли б своє місце у виставковій залі і роботи нашого співвітчизника – всесвітньо відомого художника Миколи Ге, який протягом тривалого часу жив на Борзнянщині. (Тут за приклад нам можуть бути полтавчани, які влаштували у своєму місті картинну галерею імені Сашеньки Путрі – талановитої дівчинки, роботи якої побували на всіх континентах світу – хіба що, крім Антарктиди). Наші діти могли б теж побачити ці роботи.
Знаю: облаштування виставкової зали – справа непроста. Але ж недарма у народі кажуть: «Під лежачий камінь вода не тече.» Думаю, спільними зусиллями нам вдасться досягти мети. Дуже сподіваюсь на підтримку нашого молодого мера Р.І.Зуба.
Л.Чернікіна, художник-дизайнер
Р.S. Відгуки, роздуми, пропозиції щодо порушеної теми надсилайте в редакцію «Променя».
Комментариев нет:
Отправить комментарий