Як найчастіше буває із геніями у різних галузях науки, культури, мистецтва, їхні ідеї за життя не набувають належної оцінки і підтримки…
Так, приміром, сталося із відомим філософом Конфуцієм, який у пік розквіту своїх висловів не знайшов ні підтримки, ні розуміння.
Та коли мудреця не стало, китайці поступово усвідомили, що філософ мав рацію і впродовж більше 1000 років конфуціанство було офіційною філософією китайських правителів. Дійшло до того, що імператори запровадили на державному рівні підтримку навіть нащадків Конфуція. Спеціально призначені хроністи описували їхнє життя, їх ховали неподалік від могили славетного предка. За них (а це були винятково нащадки чоловічої статі) віддавали заміж своїх дочок відомі люди Китаю, один праправнук навіть одержав у жінку принцесу.
До чого я все веду, які паралелі хочу провести?
А все дуже просто: мовлю про рідний «Промінь», його редакційну команду, котра наразі переживає нелегкі часи реформування, переоцінки значущості, потрібності.
Багато хто від районки починає відмовлятися, посилаючись на інтернет, інші джерела інформації, скаржучись на безгрошів’я, погану роботу пошти тощо. Відмовлятися, забуваючи про її історію і працівників, вміння об’єднувати, силу і шляхетність характеру, оптимізм і енергію – чесноти, які видання випромінювало завжди. Не в одній іпостасі можна було б про газету говорити. Погодьтеся з цим і допоможіть нам не гальмувати в русі, залюбки писати про те, що вас, любі читачі, наснажує і хвилює, й таким чином спонукає виживати у складній ситуації. Агітувати більше не буду, а лише додам, що вчора ми відзначали професійне свято – День журналіста. Скромно, із затримкою заробітної плати, купою безліченних проблем, але з вірою у позитивний результат передплатної кампанії на ІІ півріччя, із прагненням донести нові творчі напрацювання до ваших сердець. Сердець, котрі мають калатати від добра і любові, розцвітати літніми барвами й грітися сонцем.
Спасибі тобі, рідний колективе, за професіоналізм і довіру, за вірність покликанню! Дякую всім нашим ветеранам, позаштатним кореспондентам, партнерам по бізнесу, рекламодавцям, поштовикам, видавцям за «командний» почерк у роботі, за те, що у повсякденній марності суєти допомагали і продовжують допомагати ставити Слово на службу правді й людським чеснотам.
Так, приміром, сталося із відомим філософом Конфуцієм, який у пік розквіту своїх висловів не знайшов ні підтримки, ні розуміння.
Та коли мудреця не стало, китайці поступово усвідомили, що філософ мав рацію і впродовж більше 1000 років конфуціанство було офіційною філософією китайських правителів. Дійшло до того, що імператори запровадили на державному рівні підтримку навіть нащадків Конфуція. Спеціально призначені хроністи описували їхнє життя, їх ховали неподалік від могили славетного предка. За них (а це були винятково нащадки чоловічої статі) віддавали заміж своїх дочок відомі люди Китаю, один праправнук навіть одержав у жінку принцесу.
До чого я все веду, які паралелі хочу провести?
А все дуже просто: мовлю про рідний «Промінь», його редакційну команду, котра наразі переживає нелегкі часи реформування, переоцінки значущості, потрібності.
Багато хто від районки починає відмовлятися, посилаючись на інтернет, інші джерела інформації, скаржучись на безгрошів’я, погану роботу пошти тощо. Відмовлятися, забуваючи про її історію і працівників, вміння об’єднувати, силу і шляхетність характеру, оптимізм і енергію – чесноти, які видання випромінювало завжди. Не в одній іпостасі можна було б про газету говорити. Погодьтеся з цим і допоможіть нам не гальмувати в русі, залюбки писати про те, що вас, любі читачі, наснажує і хвилює, й таким чином спонукає виживати у складній ситуації. Агітувати більше не буду, а лише додам, що вчора ми відзначали професійне свято – День журналіста. Скромно, із затримкою заробітної плати, купою безліченних проблем, але з вірою у позитивний результат передплатної кампанії на ІІ півріччя, із прагненням донести нові творчі напрацювання до ваших сердець. Сердець, котрі мають калатати від добра і любові, розцвітати літніми барвами й грітися сонцем.
Спасибі тобі, рідний колективе, за професіоналізм і довіру, за вірність покликанню! Дякую всім нашим ветеранам, позаштатним кореспондентам, партнерам по бізнесу, рекламодавцям, поштовикам, видавцям за «командний» почерк у роботі, за те, що у повсякденній марності суєти допомагали і продовжують допомагати ставити Слово на службу правді й людським чеснотам.
Комментариев нет:
Отправить комментарий