Сім’я Михайла та Світлани Булденків для багатьох жителів Кучинівки є прикладом ідеальної родини. Завжди та всюди разом, постійно підтримують та цінують одне одного. Все життя це подружжя трудиться, не покладаючи рук, привчаючи до праці і своїх дітей – двох доньок – Аліну та Ірину і двох синів – Михайла та Антона.
Світлана Булденко зі своїм найменшим сином Антоном збирають полуницю.
Старші доньки давно влаштувалися на роботу в Чернігові. Михайло теж поїхав навчатися в це місто, і здобуває там професію будівельника. Вдома залишився найменший Антон, який цього року закінчив дев’ятий клас. У хлопця були думки вступати у навчальний заклад, проте він вирішив ще побути у статусі школяра, та і по господарству батькам потрібна допомога.
- Всі наші діти – дуже хороші та трудолюбиві, - розповідає Світлана Володимирівна. – Та Антон працьовитий по-своєму. Він жодної хвилини не може всидіти на місці без роботи, постійно щось майструє, придумує. Допомагає, як дорослий чоловік. Вже давно навчився їздити на тракторі і сам робить багатенько роботи, а ще сіно заготовлює на зиму. А скільки на городі допомагає! Золото, а не дитина. Якщо вдома немає чим зайнятися, частенько бігає допомагати сусідам.
Родина тримає чималеньке господарство: трьох корів, телицю, домашню птицю. Саме молочні продукти і є основним заробітком для сім’ї. Раніше Світлана їздила у будь-яку погоду продавати їх на «Коржівський» скутером, а зараз її возить автомобілем чоловік. Так набагато легше і зручніше. Частенько реалізовувати продукцію допомагає і Антон.
Обробляє подружжя цілих 9 гектарів землі, з них на трьох сотках господиня посадила полуницю, яка також стала своєрідним прибутком. Світлана Володимирівна згадує, як раніше на її вулиці кожна родина займалася полуницею. Пам’ятає, як возили її в Гомель разом з дідусем та батьками, який ягідний аромат стояв у потягах у цю днину. А зараз продовжують цю справу лише декілька сімей з її вулиці. Запашну ягоду також продає на «Коржівському», ціна як і у всіх – по 35-40 гривень.
- Через спеку цього року над полуницею роботи побільшало. Щовечора її потрібно багато поливати, бо дощу в Кучинівці давно не було. В таку спекотну погоду важко навіть вибирати ягоди, добре, що чоловік і син допомагають, - каже господиня.
Незважаючи на таке велике господарство родина встигає знайти час і на улюблену справу – садівництво. Вирощують малину, яблука, суниці, вишні, виноград, шовковицю, обліпиху та ще багато плодових дерев та кущів.
- Пробувала посадити і чорницю, - каже Світлана. – Викопала у лісі декілька кущиків і посадила на подвір’ї. Вона наче і прийнялася, але не перезимувала. Спробую ще раз посадити, дуже хочеться розводити цю корисну ягоду у себе вдома. До речі, ми частенько їздимо збирати чорницю всією родиною. Потім продаємо її. Антон сам назбирав на новенький смартфон, ні копійки у нас не попросив. І по гриби ходимо частенько. Любителі ще ті.
Приголомшує те, що у родині не прийнято ділити роботу на чоловічу та жіночу. Всі разом і по господарству, і на городі, і на кухні працюють.
– Разом все робити легше, – усміхається Світлана Володимирівна. – А ще будь-яка справа вдасться, якщо дякувати за все Богові. Ми люди віруючі, звикли говорити слова подяки та цінувати все те, що маємо.
Ще з дитинства у родині Світлани Булденко була традиція щотижня їздити відпочивати на річку: варити юшку, купатися, проводити час зі своєю родиною. Цю традицію господиня продовжує і у своїй сім’ї. І хоч справ по господарству дуже багато, вони щотижня намагаються вибиратися на своєрідні пікніки. Це лише згуртовує та зближує їх міцні родинні зв’язки.
Тетяна ЛИТВИН
Фото автора
Старші доньки давно влаштувалися на роботу в Чернігові. Михайло теж поїхав навчатися в це місто, і здобуває там професію будівельника. Вдома залишився найменший Антон, який цього року закінчив дев’ятий клас. У хлопця були думки вступати у навчальний заклад, проте він вирішив ще побути у статусі школяра, та і по господарству батькам потрібна допомога.
- Всі наші діти – дуже хороші та трудолюбиві, - розповідає Світлана Володимирівна. – Та Антон працьовитий по-своєму. Він жодної хвилини не може всидіти на місці без роботи, постійно щось майструє, придумує. Допомагає, як дорослий чоловік. Вже давно навчився їздити на тракторі і сам робить багатенько роботи, а ще сіно заготовлює на зиму. А скільки на городі допомагає! Золото, а не дитина. Якщо вдома немає чим зайнятися, частенько бігає допомагати сусідам.
Родина тримає чималеньке господарство: трьох корів, телицю, домашню птицю. Саме молочні продукти і є основним заробітком для сім’ї. Раніше Світлана їздила у будь-яку погоду продавати їх на «Коржівський» скутером, а зараз її возить автомобілем чоловік. Так набагато легше і зручніше. Частенько реалізовувати продукцію допомагає і Антон.
Обробляє подружжя цілих 9 гектарів землі, з них на трьох сотках господиня посадила полуницю, яка також стала своєрідним прибутком. Світлана Володимирівна згадує, як раніше на її вулиці кожна родина займалася полуницею. Пам’ятає, як возили її в Гомель разом з дідусем та батьками, який ягідний аромат стояв у потягах у цю днину. А зараз продовжують цю справу лише декілька сімей з її вулиці. Запашну ягоду також продає на «Коржівському», ціна як і у всіх – по 35-40 гривень.
- Через спеку цього року над полуницею роботи побільшало. Щовечора її потрібно багато поливати, бо дощу в Кучинівці давно не було. В таку спекотну погоду важко навіть вибирати ягоди, добре, що чоловік і син допомагають, - каже господиня.
Незважаючи на таке велике господарство родина встигає знайти час і на улюблену справу – садівництво. Вирощують малину, яблука, суниці, вишні, виноград, шовковицю, обліпиху та ще багато плодових дерев та кущів.
- Пробувала посадити і чорницю, - каже Світлана. – Викопала у лісі декілька кущиків і посадила на подвір’ї. Вона наче і прийнялася, але не перезимувала. Спробую ще раз посадити, дуже хочеться розводити цю корисну ягоду у себе вдома. До речі, ми частенько їздимо збирати чорницю всією родиною. Потім продаємо її. Антон сам назбирав на новенький смартфон, ні копійки у нас не попросив. І по гриби ходимо частенько. Любителі ще ті.
Приголомшує те, що у родині не прийнято ділити роботу на чоловічу та жіночу. Всі разом і по господарству, і на городі, і на кухні працюють.
– Разом все робити легше, – усміхається Світлана Володимирівна. – А ще будь-яка справа вдасться, якщо дякувати за все Богові. Ми люди віруючі, звикли говорити слова подяки та цінувати все те, що маємо.
Ще з дитинства у родині Світлани Булденко була традиція щотижня їздити відпочивати на річку: варити юшку, купатися, проводити час зі своєю родиною. Цю традицію господиня продовжує і у своїй сім’ї. І хоч справ по господарству дуже багато, вони щотижня намагаються вибиратися на своєрідні пікніки. Це лише згуртовує та зближує їх міцні родинні зв’язки.
Тетяна ЛИТВИН
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий