Вже сорок років Василь Хитрий живе у Росії. Велике, сучасне та красиве місто Санкт-Петербург стало основним місцем проживання корінного смячанина ще з 1979 року, як тільки чоловік повернувся з армії.
Там Василь Петрович познайомився із майбутньою дружиною Надією, виростив двох дітей, влаштувався на хорошу роботу.
Здавалося, що ще потрібно для того, аби почувати себе цілковито щасливою людиною? Як виявилося – рідна земля…
Щороку чоловік намагався приїздити на Україну, в рідне село. У своїй, ще з дитинства рідній домівці, зупинятися не міг, бо старенька хатина потроху розвалювалася, тож і мешкав у родичів. Та коли вирішив показати свої рідні краї родині, зрозумів, що варто збудувати у селі власне житло, так звану дачу.
– Для нас, час проведений на дачі – справжнє задоволення, - розповідає господар. – Чисте повітря, аромат квітів, смак власноруч вирощених ягід та фруктів – все це надихає та робить щасливішим. Дружина обожнює квіти і щороку наше подвір’я виграває новими та яскравими барвами. Земля, на якій знаходиться дача, дуже погана, не родюча, тому доводилося завозити нову, аби старання Надії не були марними.
Сам же чоловік активно займається садом. Яблуні, груші, персики, смородина, аґрус та ще чимало плодових кущів та дерев стали окрасою двору.
Цього літа подружжя приїхало на дачу разом зі своїм маленьким онуком, який також із задоволенням проводить час у селі. Майже до самісінької зими всі разом насолоджуються красою природи та відпочивають душею від шумного мегаполісу.
Світосприйняття Василя Хитрого – яскравий приклад того, що, де б ви не жили, якого статусу в суспільстві не мали, дуже важливо не забувати своє походження та коріння, не забувати того, звідки все починалося.
Тетяна ЛИТВИН, фото автора
Там Василь Петрович познайомився із майбутньою дружиною Надією, виростив двох дітей, влаштувався на хорошу роботу.
Здавалося, що ще потрібно для того, аби почувати себе цілковито щасливою людиною? Як виявилося – рідна земля…
Щороку чоловік намагався приїздити на Україну, в рідне село. У своїй, ще з дитинства рідній домівці, зупинятися не міг, бо старенька хатина потроху розвалювалася, тож і мешкав у родичів. Та коли вирішив показати свої рідні краї родині, зрозумів, що варто збудувати у селі власне житло, так звану дачу.
– Для нас, час проведений на дачі – справжнє задоволення, - розповідає господар. – Чисте повітря, аромат квітів, смак власноруч вирощених ягід та фруктів – все це надихає та робить щасливішим. Дружина обожнює квіти і щороку наше подвір’я виграває новими та яскравими барвами. Земля, на якій знаходиться дача, дуже погана, не родюча, тому доводилося завозити нову, аби старання Надії не були марними.
Сам же чоловік активно займається садом. Яблуні, груші, персики, смородина, аґрус та ще чимало плодових кущів та дерев стали окрасою двору.
Цього літа подружжя приїхало на дачу разом зі своїм маленьким онуком, який також із задоволенням проводить час у селі. Майже до самісінької зими всі разом насолоджуються красою природи та відпочивають душею від шумного мегаполісу.
Світосприйняття Василя Хитрого – яскравий приклад того, що, де б ви не жили, якого статусу в суспільстві не мали, дуже важливо не забувати своє походження та коріння, не забувати того, звідки все починалося.
Тетяна ЛИТВИН, фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий