Вишивка як вид мистецтва виникла дуже давно. Достеменно невідомо, коли саме на теренах України розповсюдилася ця справа. На Чернігівщині та Мізині вже у добу палеоліту знаходили археологічні пам’ятки. Матеріалами для робіт слугували: повсть, шкіра, шовк. Оздоблювали вироби дорогоцінними коштовностями або перлами.
Вид мистецтва переходив «у спадок». Тому не дивно, що у наш час багато майстринь займаються цим хобі. Світлана Борисівна Іржавська, жителька с. Великий Щимель, зізнається, що любов до вишивки перейняла від матері, а та, в свою чергу, від своєї матусі.
- Вишиваю я без малого десять років. Можливо, це не так і багато. Але я вважаю, що поклик душі може знайти тебе у будь-якому віці.
Здебільшого вишиває картини. Та і в гостинній оселі господині важко знайти куточок без власноруч оздоблених полотен.
- Пам’ятаю, як в дитинстві допомагала мамі вишивати килими гладдю. Звісно, вона пишалася моїми роботами. Отак свого часу похвала і вплинула на мою долю. Тепер я сама бабуся і з радістю навчаю онуку Аню улюбленій справі. Вона хоч і закінчила лише перший клас, але вже може зробити пару стежків. Тут поважають працю одне одного та цінують старання попередніх поколінь. У сім’ї Іржавських збереглися рушники, яким уже більше 45 років.
- Зараз я «вдосконалила» сімейну техніку, тому практикую і вишивку бісером. Можу сказати, що хобі не із дешевих, але заробляти на ньому не хочу. Це поклик душі. Тому свої роботи я з радістю дарую родичам та друзям. Нехай прикрашають оселі та оберігають сім’ю.
У доробку майстрині незчисленна кількість рушників, картин пейзажів, натюрмортів. Ну і як же без власноруч розшитого одягу? Світлана Борисівна дуже тішиться, коли її роботу можна не лише споглядати, а й практично використати. Рідні майстрині чудово це знають, тому з радістю одягають розшите вбрання не лише на свята.
- На День вишиванки у дитячому садочку онука прийшла у розшитій бісером вишиванці. Приємно розуміти, що наша сім’я не лише поважає традиції, а й намагається їх продовжувати, додаючи щось своє, самобутнє.
- Які будуть поради нашим читачам, які тільки починають займатися вишивкою?
- Спочатку потрібно натхнення. Без цього справи не буде. Будьте готові набратися терпіння, адже ця справа не для нетерплячих. Потім раджу зайнятися вибором набору. Для початку обирайте прості схемки, можна навіть однокольорову (чорний малюнок на білому фоні, або ж навпаки). Вам може здатись, що це дуже просто, але такі картини дуже ефектні, не дивлячись на простоту виконання. Можете придбати вже готовий набір, тоді не доведеться підбирати нитки самостійно. На схемі будуть вказані і кольори, і навіть фірма виробника.
Також важливо не забувати про вибір робочого місця. Спина буде втомлюватись, тому обирайте зручне місце для сидіння. Гарне освітлення також хороший помічник у роботі.
Але найголовніше – ваша старанність та віданність справі. Без цього не вийде створити витвір мистецтва. Бажаю успіхів!
Катерина
ЗАПОРОЖЕЦЬ
Фото з архіву Світлани
ІРЖАВСЬКОЇ
Вид мистецтва переходив «у спадок». Тому не дивно, що у наш час багато майстринь займаються цим хобі. Світлана Борисівна Іржавська, жителька с. Великий Щимель, зізнається, що любов до вишивки перейняла від матері, а та, в свою чергу, від своєї матусі.
- Вишиваю я без малого десять років. Можливо, це не так і багато. Але я вважаю, що поклик душі може знайти тебе у будь-якому віці.
Здебільшого вишиває картини. Та і в гостинній оселі господині важко знайти куточок без власноруч оздоблених полотен.
- Пам’ятаю, як в дитинстві допомагала мамі вишивати килими гладдю. Звісно, вона пишалася моїми роботами. Отак свого часу похвала і вплинула на мою долю. Тепер я сама бабуся і з радістю навчаю онуку Аню улюбленій справі. Вона хоч і закінчила лише перший клас, але вже може зробити пару стежків. Тут поважають працю одне одного та цінують старання попередніх поколінь. У сім’ї Іржавських збереглися рушники, яким уже більше 45 років.
- Зараз я «вдосконалила» сімейну техніку, тому практикую і вишивку бісером. Можу сказати, що хобі не із дешевих, але заробляти на ньому не хочу. Це поклик душі. Тому свої роботи я з радістю дарую родичам та друзям. Нехай прикрашають оселі та оберігають сім’ю.
У доробку майстрині незчисленна кількість рушників, картин пейзажів, натюрмортів. Ну і як же без власноруч розшитого одягу? Світлана Борисівна дуже тішиться, коли її роботу можна не лише споглядати, а й практично використати. Рідні майстрині чудово це знають, тому з радістю одягають розшите вбрання не лише на свята.
- На День вишиванки у дитячому садочку онука прийшла у розшитій бісером вишиванці. Приємно розуміти, що наша сім’я не лише поважає традиції, а й намагається їх продовжувати, додаючи щось своє, самобутнє.
- Які будуть поради нашим читачам, які тільки починають займатися вишивкою?
- Спочатку потрібно натхнення. Без цього справи не буде. Будьте готові набратися терпіння, адже ця справа не для нетерплячих. Потім раджу зайнятися вибором набору. Для початку обирайте прості схемки, можна навіть однокольорову (чорний малюнок на білому фоні, або ж навпаки). Вам може здатись, що це дуже просто, але такі картини дуже ефектні, не дивлячись на простоту виконання. Можете придбати вже готовий набір, тоді не доведеться підбирати нитки самостійно. На схемі будуть вказані і кольори, і навіть фірма виробника.
Також важливо не забувати про вибір робочого місця. Спина буде втомлюватись, тому обирайте зручне місце для сидіння. Гарне освітлення також хороший помічник у роботі.
Але найголовніше – ваша старанність та віданність справі. Без цього не вийде створити витвір мистецтва. Бажаю успіхів!
Катерина
ЗАПОРОЖЕЦЬ
Фото з архіву Світлани
ІРЖАВСЬКОЇ
Комментариев нет:
Отправить комментарий