Локомотивне депо «Сновськ» вже давно стало візитівкою міста. Адже воно народилося саме завдяки залізниці. 147 років тому поблизу хутора Коржівка постали локомотивне депо і станція Сновська на щойно збудованій залізничній дорозі Бахмач—Гомель. Невдовзі по обидва боки колій з’явилися бараки, хатини для машиністів, слюсарів, колійників. Минуло небагато часу, й залізничне містечко розрослося…
З того часу працівники депо в усі часи були відомими та шанованими на Сновщині людьми. Зараз – це стабільне, велике підприємство, яке щомісячно сплачує 150 тисяч гривень податку. Про його роботу розповів «Променю» в.о. начальника локомотивного депо «Сновськ» Максим Перваков.
В.о. начальника локомотивного депо «Сновськ» Максим Перваков біля численних нагород, що зберігаються у музеї.
– Максиме Вікторовичу, розкажіть, коли Вас офіційно призначили виконуючим обов’язки начальника депо та якими були перші кроки на керівній посаді?
– Виконувати обов’язки начальника локомотивного депо «Сновськ» я почав із вересня. Можу впевнено сказати, що всі мої попередники були дуже гідними та достойними керівниками, які вболівали за локомотивне депо усім серцем. З кожним роком ми намагаємося ставати кращими, розвиватися, не стояти на місці. Тому кардинальних змін наразі у нас не відбувається. Ми продовжуємо організацію та планування експлуатаційної роботи та ремонтів у депо вагонних гірочних уповільнювачів, снігоприбиральної техніки, ремонту паровозів, самоскидів та виготовлення великого асортименту деталей та запчастин по кооперації, ремонт автощепних пристроїв рухомого складу тощо.
– Чим наразі живе депо?
Майстер Олександр Завадський.
– Зараз особливо гостро постало питання щодо передачі локомотивного депо або його реорганізації під інший підрозділ. Реформування підрозділу, за яке взялася «Укрзалізниця», передбачає розділення ремонтної та експлуатаційної складових. Також в іншому місці знаходитиметься й апарат управління та весь документообіг. Така ситуація зараз по всій країні. Ми пишемо звернення, та усіма силами прагнемо зберегти наше депо, та прогнози, на жаль, не втішні.
Локомотивне депо — бюджетоутворююче підприємство, яке забезпечує роботою багатьох місцевих жителів. Всі розуміють, що будь-яка реорганізація передбачає скорочення штату. Тому люди дуже переживають стосовно своїх робочих місць та вважають реформування недоцільним — як із економічної, так і соціальної точок зору, адже воно може призвести до згортання виробничих потужностей.
– До речі, розкажіть про штат колективу?
Бухгалтер другої категорії Марина Король.
– У депо трудиться 161 людина, чотири місця – вакантні. У порівнянні з минулим роком заробітна плата працівників знизилася на 14%. Це сталося через впроваджений карантин, який дуже сильно вплинув на нашу роботу. Довелося перейти на чотириденний робочий тиждень, що і передбачило зменшення зарплатні. З першого листопада наші майстри почнуть працювати повний тиждень, решта ще лишається на чотириденці.
– Поділіться найближчими планами на майбутнє.
– Перш за все хочеться оснастити працівників новим обладнанням. Відтепер ремонти приміщень та споруд ми виконуємо власними силами, тому для цього потрібно забезпечити робітників новим та якісним інвентарем. Найближчим часом заплановано ремонт приміщення для відстою рухомого складу в зимовий час. До нового року хочемо закінчити ремонт експлуатаційного цеху.
Найактуальнішим наразі є питання щодо підключення природного газу. Бо хоч опалювальний період давно почався, ми ще й досі не опалюємося.
– Депо «Сновськ» відоме і своїм славнозвісним музеєм та зимовим садом.
– Так, звичайно. І про музей, і про зимовий сад розповідати можна дуже багато, проте, як то кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Зимовий сад створили дуже давно, перш за все для краси. Нашою гордістю стали два красені-лимони, одному з них уже більше п’ятдесяти років, а він ще й досі плодоносить.
Саме через зимовий сад лежить шлях до нашого музею. У ньому зібрані всі нагороди та досягнення, вся інформація про залізничників, які стали невід’ємною частиною локомотивного депо, про сімейні династії та окремих працівників, які не уявляли свого життя без залізниці.
Останні роки ведеться мова про створення на базі депо технологічного центру і виробничої бази для ремонту, а також музей раритетної залізничної техніки. Однак, дивлячись на останні події та можливість реорганізації, ця тема залишається відкритою.
– Що особливого Ви, як молодий керівник, прагнете досягти для колективу?
– Перш за все хочу покращити умови праці для своїх колег. Я докладатиму усіх зусиль, аби не лише зберегти трудовий колектив, але й збільшити його кількість. Люди мають розуміти, що працюючи у депо, їх чекатиме достойна заробітна плата, гідні умови праці та впевненість у завтрашньому дні.
Варто пам’ятати – локомотивне депо «Сновськ» - єдине підприємство Південно-Західної залізниці, що здійснює ремонт паровозів, і мало не єдине, що має діючі паровози першої половини минулого століття. Тому усіма силами ми маємо не лише зберегти його, але й розвивати не лише для нас самих, але й наших нащадків.
– Дякую за розмову.
Тетяна ЛИТВИН
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий