Бути хорошим кухарем непросто. Для цього мало вміти і любити готувати. Потрібно постійно розвиватися, шукати нові рішення, творити та дивувати. Як зрозуміти, що кулінарія — твоє покликання, «Променю» розповіла майстер виробничого навчання кухарів-кондитерів Сновського ВПУЛГ Людмила Насінник.
Ще з дитинства процес приготування їжі для пані Людмили став не просто чимось звичним, тим, що робиться без особливого ентузіазму та творчості, а справжнім мистецтвом. Готувала вона зазвичай із бабусею Льолею (так лагідно називала Олену Федорівну дівчинка). Саме бабуся навчила її не просто готувати, а любити цей процес від першої до останньої хвилини. І ця любов лишилася у Людмили Миколаївни на все життя.
Після закінчення кулінарного технікуму жінка спершу виховувала дитину, а далі влаштувалася працювати кухарем у кафе. Після цього незмінним місцем роботи стало училище, у якому вона трудиться вже вісімнадцять років.
– Більше, ніж готувати, я люблю тільки дітей, - розповідає Людмила Насінник. – Я дуже тішилася, коли у мене з’явилася можливість одночасно поєднати і кулінарію, і роботу з дітьми. Найприємніше, коли мої випускники свідомо обирають шлях кулінарії і далі. Дехто продовжує опановувати мистецтво у вишах, дехто одразу іде працювати за спеціальністю. Приміром, троє моїх випускників вже є моїми колегами, дехто з колишніх студентів працює су-шефом у київському ресторані, а хтось у чернігівських кафе та нашій «Вітамінці».
– Людмило Миколаївно, що надихає Вас на створення своїх страв?
– Спілкування з дітьми та їх батьками. Часто говорять, що зараз дуже важкі підлітки, яких непросто направити у правильне русло. Я вважаю зовсім інакше. Все починається із родини та виховання батьків. Дитина має довіряти їм, не соромитися ділитися своїми переживаннями та мріями, а ті в свою чергу підтримувати її та прищеплювати любов до праці, старшого покоління тощо. Правду кажуть, що дитина, як чистий аркуш, і перш ніж щось на ньому писати, треба добре подумати над змістом, бо суть написаного потім не зітреш. Мені із моїми учнями дуже пощастило. З них я і черпаю своє натхнення. Адже цікаво працювати тоді, коли бачиш, що їм це потрібно.
Нещодавно темою нашого заняття була робота із м’ясом. Ми вирішили піти на Герасимове озеро та приготувати там м’ясні страви та шашлики. Діти із задоволенням створювали цікаві презентації та демонстрували свої страви. Такі заняття на свіжому повітрі не лише більше запам’ятовуються, а й згуртовують колектив.
– Зараз у кулінарії з’явилося дуже багато різноманітних технік та новинок. Чи використовуєте Ви їх у своїй роботі?
– Мої студенти багато цікавляться подібним. Вони переглядають кулінарні сайти в Інтернеті, дивляться тематичні телепрограми та пропонують створювати на заняттях щось новеньке та цікаве. Та вкотре я впевнююся, що все нове – це добре забуте старе. Взяти хоча б назву одного із сучасних кремів «крем чіз». Раніше він називався просто вершково-сирний крем. Їх інгредієнти однакові, а от назви різняться. Хоча, звичайно, з кожним роком програма змінюється і ми постійно вчимося готувати якусь новинку.
– Чи часто Ви готуєте вдома?
– Щодня. Та це мені тільки в радість. Справжнє щастя готувати для своєї родини та тих, кого любиш. Моя семирічна внучечка, коли приходить у гості, також старається допомагати мені, і вже сама може зробити млинці, звичайно ж, під моїм пильним наглядом.
– А що любите готувати найбільше?
– Кондитерські вироби. Причому будь-які, починаючи зі звичайних пиріжків, закінчуючи тортиками. Обожнюю працювати із дріжджовим тістом. А ще – готувати фаршировану рибу.
– Дякую за розмову.
Тетяна ЛИТВИН
Комментариев нет:
Отправить комментарий