Тихоновичі – одне із небагатьох сіл громади, де, окрім пересувного поштового відділення, залишилася працювати і своя, місцева листоноша.
Наталія Коноваленко працює на пошті вже двадцять п’ять років. Спочатку трудилася разом з двома колегами, далі залишилася удвох із Наталією Циганок, а зараз, після впровадження поштової реформи, жінка працює сама.
Пересувне відділення у селі буває двічі на тиждень – у вівторок та проїздом у суботу. Воно доставляє Наталії пошту, посилки, пенсії, листи, рахунки за комунальні послуги. А далі їй доводиться розгрібати всі паперові завали та розносити пошту по селу (протяжністю 25 кілометрів) самій. До слова, техніки для пересування (хоча би велосипедів) листоношам не видають.
– Велосипед у мене свій, - розповідає пані Наталія. – Бо якщо б я носила тяжкі сумки з газетами пішки, то не вистачило б і дня, аби обійти усіх. Дуже добре, що у нашому селі живуть люди, які, знаючи, що мені самій важко, намагаються допомогти. Валентина Тригуб, Валентина Дятел, Тетяна Сіра, Ганна Савченко – ці жінки, приходячи до відділення, забирають газети чи квитанції своїх сусідів та тих, хто живе по їхній вулиці, і по дорозі додому заносять їм періодику.
Важливий аспект роботи поштовиків – доставка додому пенсіонерам пенсій. До слова, таких клієнтів на пошті 115. Для стареньких це дуже зручно. Та інформація про те, що з 1 вересня змінюються правила виплати пенсій та державної допомоги, і пенсіонерів та інших отримувачів соцвиплат мають перевести на банківські картки, неабияк розхвилювала людей.
Лише пенсіонери, які досягли 80-річного віку, люди з інвалідністю, особи, що потребують постійного стороннього догляду, та ті, хто є одержувачами соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, і допомоги на догляд, можуть обрати доставку виплати або в Укрпошті, або в банку.
Наталія Олексіївна каже, що люди з недовірою та негативом ставляться до подібної інформації. Чи не щодня вони, прийшовши на пошту, бідкаються: «Як можна отак узяти і перевести все на карточку? Де я тут розплачуся тією карткою і де я гроші з неї буду знімати?», «Я боюся, що з наших карток будуть красти гроші» і подібне.
Пенсіонери не зможуть щомісяця їздити до міста, щоб зняти з картки свої чесно зароблені гроші, - розмірковує листоноша. – А навіть, якщо поїдуть туди, то навряд самі, без сторонньої допомоги, зможуть розібратися з банкоматом.
Доки ми розмовляли із Наталією Коноваленко, до поштового відділення завітало чимало людей. Вони забирали квитанції за комунальні, отримували свіжі газети, поповнювали рахунок, а деякі люди просто заходили, аби поспілкуватися з односельцями та обговорити останні новини у селі. І всі в один голос кажуть, що без пошти на селі – неможливо, а жодне пересувне відділення ніколи не зможе замінити свого, рідного.
Тетяна ЛИТВИН
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий