понедельник, 14 июня 2021 г.

Проєкт чи прожект?

 Вже тривалий час у Сновську триває обговорення ідеї створення нової водогінної мережі в районі вулиць Калініна, Шевченка та Костюченка.  Залізничне водопостачальне підприємство з певних причин не збирається збільшувати свою систему і кількість абонентів. Населення, яке не може користуватися таким благом цивілізації, як централізована подача води, вимушене  виходити з ситуації самотужки. Хтось користується криницею біля хати, а дехто вирішує питання  по-сучасному: пробиває свердловину і встановлює  електронасос. Проте не все так просто. З’ясувалося, що в деяких  місцях  верхній водоносний горизонт не зовсім придатний  до користування: вода там жовтувата, зі специфічним присмаком. За  попереднім висновком, вона має підвищений  вміст заліза та й за деякими іншими показниками не дуже підходить для вживання. Тобто помити підлогу нею ще можна, а ось варити на ній  суп – краще не треба.

З огляду на такі реалії виникла ідея прокласти на тому кутку міста новий водогін. Міськрада навіть замовила складання проєктно-кошторисної документації. (За яку ще треба заплатити понад 130 тисяч гривень). Справа закрутилася довкола трьох водних свердловин, які знаходяться в лісі біля недобудованого м’ясокомбінату. Щоправда, вони вже десятки років не використовувалися й про їхній технічний стан можна лише здогадуватися. Так чи інакше, але є припущення: одна з них придатна для видобування води. Наступним етапом має бути будівництво водокачки і  станції знезалізнення.  Для цього потрібно провести вирубку дерев, тобто розчистити майданчик і прокласти просіку.  Міськрада вже звернулася з цього питання до обласної ради і облагролісгоспу. Звідти надійшла відповідь, що сосни у тому лісі ще не належать до тієї стиглості, коли дозволяються суцільні рубки. Тобто якщо водокачку не встановити, то далі ні про який водогін і мови бути не може. Взагалі, на сьогоднішній день цей проєкт ще навіть не пройшов експертизи. А його приблизна вартість – понад шість мільйонів гривень.  Напевно, усі розуміють: у міському бюджеті грошей на це не знайдеться. А варіант створення громадянами кооперативу (як люди вчинили на деяких інших вулицях) – ще більш фантастичний.

Попередньо планувалося залучити кошти з обласної екологічної програми. Однак Сновськ раніше вже отримував з неї чимале фінансування – на каналізування мікрорайону «П’ятикути». І тепер у черзі на «обласні» гроші стоять інші громади Чернігівщини. Є ще одна програма – «Питна вода».  Але її реалізація почнеться з 2022 року.  Та й ніхто не знає, яку суму виділять під неї і яким саме населеним пунктам. Звісно, відповідні заявки міськрада оформить і аргументи на користь Сновська  підготує. Проте не факт, що у Чернігові перевагу віддадуть саме нашому місту. Бо, зрештою, водогони потрібні і в селах. Особливо, якщо врахувати  велику зараженість верхнього  водоносного горизонту нітратами у сільській місцевості.  Десятиріччями у землю «вбухували» різноманітні  хімікати, тож навіщо дивуватися наслідкам?

13 січня 2021 року на адресу нашої міськради прийшов лист з обласної ради. Стосувався він прохання про передачу лісової ділянки Сновській громаді для будівництва водонапірної башти. Голова обласної ради О.Дмитренко повідомила, що передача потрібного шматка землі не є можливою. І при цьому послалася на позицію першого заступника генерального директора комунального підприємства «Чернігівоблагроліс» Д.Усікова. Цей посадовець поінформував: ділянка площею 0,09 га належить до лісового фонду. Матеріали лісовпорядкування свідчать, що там знаходяться насадження сосни віком 66 років. А можливий вік головного користування починається з 121 року. Д.Усіков запропонував розглянути вказане питання за умови досягнення лісовими насадженнями необхідних таксаційних характеристик. Тобто через… 55 років? Шановні читачі, це навіть не смішно…
Олег МІРОШНИЧЕНКО

Комментариев нет:

Отправить комментарий