Дев’ятирічна Аня переїхала до нашого міста з Одеси. Так склалася доля, що її виховання взли на себе дідусь з бабусею – Анатолій Борисович та Анна Дмитрівна. Української мови вона практично не знала, бо виростала в іншомовному середовищі. А на часі вже було навчання в школі. І ось рідні дівчинки немов відкрили для неї інший світ за допомогою книги: почали читати казки. Особливе ж враження на Аню справили вірші. Природа обдарувала її чудовою пам’яттю, тож український словниковий запас у неї збільшувався майже щодня. Через деякий час Аня вже знала напам’ять аж 60 (!) віршів. А зараз може продекламувати 110, причому 5 із них – на англійській мові.
– Я вдячна дідусю й бабусі за все, що вони зробили для мене, - розповіла дівчинка. – Після переїзду до Сновська разом ходили гуляти до лісу й гідропарку. А скільки цікавого прочитали! Часто дарували гарні книжки. До речі, мені дуже сподобалася повість Яреми Гояна «Таємниця Лесикової скрипки». Але найбільше до душі припала поезія. Неймовірно чудовий вірш Олександра Олеся «Серед краси» можна перечитувати безліч разів й неначе бачити картину нашої природи.
Коли я пішла до школи, то зустріла там чудових вчителів. Т.Л. Осадча і О.А. Кондратовська вразили мене чистою і душевною любов’ю до дітей. Їхні уроки були справжнім задоволенням! Також надзвичайно важливими для мене стали заняття з англійської мови, які вела О.В. Ільєнко. Свого часу я відвідувала і центр дитячої та юнацької творчості. Його директор Н.В. Скотаренко подарувала мені «Енциклопедію маленької принцеси».
Завдяки книжкам я стала краще розуміти рідну природу. Моя улюблена тваринка – заєць. Він добрий, кмітливий, а якщо треба – то може бути хоробрим. І ніякий він не косоокий, просто може рухати своїми зіницями в різні боки.
Аня Коритіна навчається на відмінно, через тестування достроково переводилася до наступних класів. Добре оволоділа українською мовою і стала учасницею конкурсів мовознавства. І вже має перші результати. Вона нагороджена дипломом ІІІ ступеня за перемогу у Всеукраїнському марафоні з української мови імені Петра Яцика (категорія – учні 4 класу). Згодом Аня взяла участь у челенджі «Українська мова важлива». У номінації «Авторський вірш» її робота потрапила до числа 30 кращих в Україні. За допомогою педагога Н.М. Куриліної вона записала на відео декламування свого твору – «Зорі». (Загалом до цього заходу долучилися 398 хлопців та дівчат з усієї України. Поміж найкращих були четверо представників Чернігівщини). Також важливим для Ані став онлайн-конкурс «Школа має талант», на якому вона здобула успіх в номінації «Декламування».
На запитання: «Про що ти мрієш?» Аня Коритіна без вагань відповіла немов словами з хорошої книги: «Хочу бути мудрою, прекрасною, здоровою і зігріти світ добром. Моя улюблена казка – «Попелюшка». Тож я чудово розумію, що для успіху потрібно докладати зусилля. Люблю дідуся й бабусю. Вони найрідніші люди для мене. Хочу, щоб з ними все було гаразд. А на день народження мрію отримати якусь пізнавальну книгу, можливо, щось про тваринний і рослинний світ. Або про космос. Мені подобається читати книжки…»
Історія Ані Коритіної – яскравий приклад того, як навіть дитина змогла швидко вивчити українську мову. Для цього потрібно лише вважати Україну своєю Вітчизною і мати бажання. Загалом же природні таланти Ані безсумнівні й обов’язково прокладуть їй дорогу до успіхів у подальшому житті. Головне – підтримувати ці таланти і плекати в серці добро.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий