Минулого тижня до «Променя» звернулися наполохані пенсіонери з мікрорайону двоповерхівок біля хлібокомбінату. Схвильовано і трохи сумбурно вони розповіли, що отримали від підприємства залізничного водопостачання дивне попередження. Від них раптово почали вимагати протягом місяця провести повірку лічильників. Мовляв, попередньо повідомляєте надавачу послуг про розпломбування, знімаєте свій «прилад обліку», везете в Чернігів, здаєте на уповноважену фірму. Потім вертаєтеся додому, чекаєте близько тижня, надалі – знову гайда до обласного центру. Забираєте «повірений» лічильник. Повідомляєте місцевим залізничним водопостачальникам, вони приходять до вас і опломбовують «оновлений» агрегат.
По-перше, людям не сподобалася цінова арифметика процесу. З’їздити автобусом двічі у Чернігів – це 240 гривень. А там дістатися тролейбусом, куди треба, ще викладеш двадцятку. Сама повірка безкоштовною теж не буде. А візит залізничних комунальників, щоб поставити пломбу, коштує 88 гривень 70 копійок. (У банку за квитанцію візьмуть 25 грн). Якщо в хаті живуть немічні люди, то водопостачальники їм допоможуть і знімуть лічильник, але візьмуть за таку послугу 233 гривні. (Нагадаємо – квитанція в банку – 25). А якщо хтось не здійснить за місяць оту «повірку»? Пенсіонерка Алла Панчошна розповіла, що з неї пообіцяли брати платню відповідно до обрахованих норм споживання, тобто – ледве не 6 кубів на місяць. Ціна – по 27 грн 72 коп. за «кубик». А ще ж є платня за каналізацію – значно вища. Тут мимоволі згадується народна приказка про три шкури, які теоретично можна злупити з людини. Звісно, якщо людина погодиться…
«Промінь» звернувся до керівника місцевої дільниці залізничного водопостачання Сергія Мороза з одним запитанням: що відбувається? Початок його відповіді виявився доволі передбачуваним.
– У червні ми отримали вказівку керівництва, яке знаходиться в Конотопі, про початок масової повірки лічильників. Прилади обліку, які були в експлуатації понад 4 роки, вже не можуть застосовуватися для визначення обсягів спожитої води. Підставою для цього є Закони «Про метрологію та метрологічну діяльність» і «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Особисто я добре розумію, які незручності тепер чекають на наших споживачів. Ми не маємо ліцензії на повірку лічильників, а в Чернігові є кілька уповноважених на це суб’єктів господарювання. Чомусь у нашій області склалася саме така ситуація. Натомість у Сумській організовано виїзд спеціальної бригади в різні міста, яка у визначені дні здійснює повірку. У Сновську ми маємо в штаті чотирьох слюсарів, які спроможні протягом місяця провести встановлення лічильників. У нас налічується близько 1300 абонентів, за останні дні ми рознесли понад 500 повідомлень про здійснення повірки. (До речі, в декого є прилади обліку 2002 або 2004 року випуску). За три дні відповіли на звернення і дали роз’яснення щодо ситуації більш як трьом сотням осіб.
Споживачі послуг залізничного водопостачання розуміють: місцеві комунальники є лише технічним персоналом, а рішення ухвалюють «високі начальники» у Конотопі й Києві. Хоча чи діють вони у правому полі – питання дискусійне. Наразі ж поміж людей побутує така думка: якщо хтось не довіряє моєму лічильнику – то хай за власний рахунок його і «повіряє». Так, як це робить газова служба. Або, принаймні, налагодить процес тут, у Сновську, аби не їхати хтозна куди. Бо нині простіше купити і встановити новий прилад обліку, ніж «повіряти» старий. В одного місцевого торговця за лічені дні розійшлося їх аж 50 штук… Ціна – 420 гривень.
На ситуацію в залізничному водопостачанні звернули увагу в міськраді й почали вивчати це питання. Воно й зрозуміло: чому підприємства - надавачі послуг розв’язують свої проблеми коштом людей? А пенсіонерка Алла Панчошна і сусідки потроху носять воду до квартир з громадського колодязя. Так дешевше.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий