Саме такого життєвого принципу дотримується Алла Шевченко зі своєю сім`єю – чоловіком Сергієм та сином Давидом. Жінка вже п`ятнадцять років створює неймовірної краси та складності картини, власноруч вишиті хрестиком.
Жінка родом із Авдіївки, що на Донеччині. Там вона прожила своє щасливе дитинство, юність, там мала гарних друзів, улюблені місця та роботу. Проте у 2018 році їй довелося усе покинути і починати життя з нуля. Спершу вона з сином втекли від війни до Волині, далі для проживання обрали Семенівку, а в кінцевому результаті доля привела її до маленької Гвоздиківки, звідки родом був її чоловік Сергій. Там подружжя і оселилося. Господарства не тримають, лише улюблених тварин – собаку та трьох котиків. Обробляють город. Жінка влаштувалася на роботу від центру зайнятості. Вона плете маскувальні сітки та усіма силами намагається підтримати наших захисників.
Любов до рукоділля пані Аллі починали прививати ще з дитинства. Бабуся навчала її вишивати гладдю (щоправда, ця техніка жінці не сподобалася), а мати вчила вишивати хрестиком. Бо й сама вільну хвилинку проводила з ниткою та голкою, а ще створювала картини з бісеру. Так ця любов передалася і Аллі Шевченко.
Першу картину рукодільниця вишила ще у 2010 році. На ній були зображені коні. Ця робота і стала тією точкою старту, з якої і почалося не просто захоплення цією справою, а справжня любов до неї.
Кожна її картина має назву та історію, у кожну вкладається любов та душа майстрині. Любов до рукоділля жінка хоче передати і синові. Він вже навчився складати картини з алмазної вишивки.
На вишивання невеликої картини у жінки йде близько двох-трьох місяців, велику або складну за технікою, може створювати і роками.
За словами Алли Шевченко, натхнення для вишивання у неї є завжди. Адже вона отримує підтримку від двох найголовніших чоловіків у її житті – чоловіка та сина. Саме вони надихають її на нові роботи і завжди з нетерпінням чекають побачити кінцевий результат.
– Коли я вишиваю, - каже вона, - у родині панує такий спокій та умиротворення, який зараз для нас усіх дуже цінний. Я не знаю, як це працює, але коли я беру голку з ниткою, дім дійсно стає інакшим. Таким безпечним, затишним. І помічаю це не тільки я. Тож вишивання для мене – це і процес медитації та відпочинку.
Тетяна КОВТУН
Комментариев нет:
Отправить комментарий