Коли зранку ви проходите повз дитячий садок, вас часто зустрічає неймовірний аромат — свіжоспечених булочок, запашного какао або ніжної запіканки. Це пахне турботою. Для цілих поколінь нашого міста цей смак дитинства створили золоті руки однієї людини. Уже 33 роки поспіль незмінно, день-у-день, на кухні місцевого закладу дошкільної освіти працює Наталія Попова – кухар, для якої ця робота стала справою всього життя.
Головний кухар Сновського ЗДО Наталія Попова, помічник кухаря Юлія
Анікеєнко та кухар Оксана Савоста (зліва на право).
Затишна кухня, великі каструлі та білосніжний фартух — це її королівство. Після закінчення місцевого училища, вона вперше переступила поріг цього дитячого садка ще 33 роки тому. Тоді, молода й сповнена енергії дівчина навіть не думала, що це робоче місце стане для неї єдиним і таким рідним на десятиліття. Змінювалися керівники, виростали діти, але одне залишалося незмінним — її любов до своєї професії.
Робота кухаря в дитячому садку — це не просто приготування їжі за чіткими технологічними картками. Це величезна відповідальність. Нагодувати кілька груп маленьких «вибагливців», які часто вередують за столом — завдання не з легких. Проте наша героїня знає секретний інгредієнт.
– Діти відчувають усе, - розповідає Наталія Петрівна. - Якщо ти готуєш із поганим настроєм чи поспіхом, вони не їстимуть. Тому в кожну страву я додаю дрібку любові. Коли бачу порожні тарілки після обіду – це для мене найкраща нагорода та найбільша похвала. А ще, коли зустрічаючи на вулиці батьків малят, ті запитують рецепт тієї чи іншої страви, бо й вдома хочуть їсти так, як у садочку. Це дуже приємно.
Зараз ми працюємо за оновленим меню. Воно у нас осучаснене, корисне та збалансоване. Вже досить давно ми відійшли від усіх напівфабрикатів, консервів, сосисок. Натомість ввели більше сезонних овочів та фруктів, запечених та тушкованих страв. Всі інгредієнти ретельно перевіряються і під час отримання, і під час приготування їжі. Тут на нас з колективом лежить дуже велика відповідальність, адже готуємо ми для малесеньких діточок, отож усе має бути на найвищому рівні. Навіть заготовки на наступний день ми з дівчатами не робимо. Усе – з-під ножа, лише свіженьке.
Найбільше дітки люблять їсти вареники з м`ясом, котлетки, омлети, млинці, запіканки, випічку: булочки, сінабони (тільки готуємо їх без кориці, бо не всі малюки її люблять).
Робочий день пані Наталії та її колег починається дуже рано. Тоді, коли малюки ще ніжаться у тепленьких ліжечках, на кухні для них уже чаклують справжні чарівниці.
Проте, останні роки принесли нові, надважкі виклики. Дитячий садок, як і все місто, часто підпадає під планові та аварійні графіки відключення електроенергії. Та для нашої героїні «немає світла» - це не причина залишити дітей голодними. У такі дні її професіоналізм перетворюється на справжній героїзм.
Щоб перехитрити графіки та впіймати ті години, коли струм є, Наталії Поповій та її колегам – Оксані Савості й Юлії Анікеєнко зачасту доводиться приходити на роботу ще задовго до офіційного початку свого робочого дня, в суцільній темряві раннього світанку. Коли гаснуть плити, доводиться на ходу імпровізувати: миттєво переплановувати процеси, підлаштовуватися під обставини та інколи навіть змінювати затверджене меню, обираючи страви, які можна приготувати швидше або в альтернативний спосіб. Але, попри всі блекаути, обід завжди подається вчасно, а їжа залишається гарячою та смачною.
– Було таке, що доводилося готувати в зовсім іншому приміщенні, - згадує пані Наталія. – У пральній. Там є груба з плитою, на якій ми й намагалися приготувати страви. Носили з колегами з основного приміщення продукти, посуд, величезні каструлі. Кочегари завчасно розпалювали нам там грубку, аби встигнути до сніданку це зробити.
До речі, за останній час кухня у садочку трохи оновилася. З`явилася духова шафа, нові столи для роботи, «титан» для кип`ятку. Це не лише полегшило нам роботу, а й дозволило урізноманітнити меню.
Адміністрація закладу та колеги називають Наталію Петрівну серцем і душею колективу. Її відданість роботі вражає, а оптимізм та енергія надихають молодих працівників. Вона ніколи не скаржиться на втому, хоча робота на ногах біля гарячих плит вимагає колосальних фізичних сил. Саме завдяки такій відданості та турботі, дитячий садочок став для малюків другим домом, де панує затишок та смак щасливого дитинства.
Тетяна КОВТУН
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий