Українському Червоному Хресту цієї весни – 95. У Щорській районній організації товариства повним ходом іде підготовка до святкування. З-поміж іншого виділяються оригінального дизайну запрошення - на них відтворені в фотографіях практично всі види діяльності організації, ім’я якій – милосердя.

Українському Червоному Хресту цієї весни – 95. У Щорській районній організації товариства повним ходом іде підготовка до святкування. З-поміж іншого виділяються оригінального дизайну запрошення - на них відтворені в фотографіях практично всі види діяльності організації, ім’я якій – милосердя.
- Про діяльність розмовляємо з подружжям Кравців – Людмилою Романівною та Віктором Олексійовичем. Саме їх зусиллями Щорська організація Товариства Червоного Хреста продовжує залишатися кращою впродовж майже трьох десятиліть. Починаючи з 1985-го, коли її очолила Л.Р.Кравець.
Першим заходом, що запам’ятався, був «Вогник» на честь донорів, - згадує Людмила Романівна. – Він проходив у ресторані. На нього було запрошено близько 80 людей, які віддавали свою кров на порятунок іншим. Вечір вийшов таким теплим і щирим, що після нього вирішила провести зліт донорів. Запросила на нього цілі династії. Залізничний клуб був заповнений.
Далі поринула в роботу, без перебільшення, з головою. Проведення змагань сандружин, санпостів, участь в організації численних шкільних «Зірниць» та «Орляток», організація клубу «Юний медик»…
Тепер, передивляючись альбоми з фотографіями та газетними публікаціями, нерідко тільки дивуєшся: як усе це можна було встигнути.
Предметом особливої гордості була відкрита в лютому 1989 року кімната з надання медико-соціальної допомоги. Їх на той час в області було тільки дві – в Деснянському районі Чернігова та Прилуках. Третю відкрили ми.
«Ми», бо тоді до роботи в службі милосердя долучився чоловік. Він став завідуючим кімнатою медико-соціальної допомоги. З господарського приміщення, що належало Будинку культури, Кравці зробили затишний куточок, куди люди йшли не лише за медичною, соціальною допомогою, а й за моральною підтримкою.
Поруч з кімнатою медико-соціальної допомоги знаходилася міська рада ветеранів війни і праці. Червонохрестівці не тільки налагодили з ними тісну співпрацю, а й неабияк урізноманітнили будні уже не молодих людей, створивши хор ветеранів. Їздили з концертами по селах, виступали перед міськими жителями.
- Досі сердечно вдячні тодішньому першому секретарю райкому партії Петру Шаповалу, - говорять Кравці. – Він ніколи не відмовляв, коли зверталися за допомогою.
З кожним роком у районної організації Товариства Червоного Хреста з’являлося щось нове у роботі. Скажімо, знайомство з колишнім завучем Щорської школи медсестер (відкрилася у 1936 році) К.C. Литвиненком спонукало організувати зустріч її випускниць різних випусків. Шукали адреси, розсилали запрошення в усі куточки Союзу.
- Приїхало не менше півсотні колишніх випускниць. Не передати словами, що то була за зустріч. Було таке враження, що зустрілися рідні люди.
А далі – більше. Об’єднали жінок Щорсівщини, що пройшли нелегкими воєнними дорогами, в клуб «Фронтовичка». Подібного не було в усій Україні. Протягом багатьох років «Фронтовичка» приймала гостей різних рівнів з різних регіонів. У 2000-му до Щорса завітала Людмила Кучма.
З роками Кравці стали у районі втіленням милосердя. Їх праця була високо оцінена – і Людмила, і Віктор нагороджені вищою нагородою Міжнародного комітету Червоного Хреста «Почесна відзнака». А до цього у них як у незмінних переможців соцзмагання отримав постійну прописку перехідний червоний прапор.
У невеликій статті важко описати усі їхні досягнення і добрі справи. Вони тільки примножилися, коли (у 2010 році) організацію очолив Віктор Кравець. (Людмила донині працює там патронажною медсестрою). Одним з найбільш масштабних заходів за час його керівництва стала, зокрема, реалізація програми «Біль і милосердя» - з метою привернення уваги до проблем інвалідів. Як завжди щемно і хвилююче, пройшла «Зустріч усіх поколінь» - інвалідів війни, афганців, чорнобильців. Усе це – паралельно із щоденною роботою, спрямованою на поліпшення медико-соціальної допомоги тим, хто її потребує, медико-просвітницької діяльності. Кравці тісно співпрацюють з численними організаціями району (особливо з фондом інвалідів Чорнобиля, радою ветеранів), їх можна часто бачити в райдержадміністрації, райраді, Центрі зайнятості серед учнів ВПУЛГ, офісах обласних депутатів Григорія Божка та Олександра Веселого, приватних підприємців.
Людмила Романівна та Віктор Олексійович щиро вдячні усім, хто допомагає їм у роботі.
- Це говорить про їхнє велике милосердя, - кажуть обоє. Так що наше свято – це свято усіх, хто робить свій внесок у цю благородну справу.

Марія ІСАЧЕНКО