Наша мама – одна із тих непомітних в історії жінок, яких багато в Україні. Про таких віршів не пишуть, портретів не малюють, програм по телебаченню не створюють. Але вони незмінні вартові біля домашніх вогнищ, вони залишають історії і Вітчизні добрих нащадків. А це і є та головна рушійна сила, яка рухає все, і в цьому, як на мене, їх справжній подвиг матері. Бог дав їй семеро дітей. Але так сталося, що Володя помер через 5 тижнів після народження, Анатолію судилося загинути 30-літнім.
На сьогодні мама має 5 дочок, 12 онуків та 18 правнуків. Вона ніколи не жила і зараз не вміє жити для себе, їй обов’язково треба про когось піклуватися, когось няньчити, жаліти, годувати… Свого часу, це, як мінімум, тричі на день нагодувати чималу родину. Великі чавуни, горщики, сковороди та каструлі, в яких готувалися сніданки, обіди, вечері. Все це треба було почистити, помити, випрати величезну купу білизни та інших вживаних речей. Крім безкінечних хатніх справ була ще сила-силенна усілякої роботи на городі та догляд за худобою – а це і корова, і свині, і кози, і кури, і гуси та качки.
Змалечку і нас привчали до роботи. Батьки виховували усіх з любов’ю, вчили шанувати старших, допомагати одне одному, дали всім нам відповідну освіту і з розумінням ставилися до життєвого вибору і професії, і своїх суджених.
Наш дім був завжди наповнений дитячим сміхом, піснями, танцями. Усі любили домашні концерти, різні свята. Приходили на них не лише родичі, але обов’язково і сусіди, і добрі знайомі. Ця традиція і сьогодні живе, ми стараємося, по можливості, разом зі своїми сім’ями відмічати дати народження, ювілеї, Новий рік, Великдень тощо. І завжди на почесному місці – наша матуся, скромна сільська трудівниця, яку ми щиро любимо за її мудрість, багатий життєвий досвід, за її золоті руки і добре, щедре серце, всеціло віддане дітям. Наша матуся і досі пам’ятає дні народження усіх дітей, онуків та правнуків. Вона надзвичайно талановита людина, за що б не бралася – усе виходить в неї бездоганно. Більше 20 років мати пропрацювала дояркою в колгоспі, була премійована поїздкою, до Москви на Виставку досягнень народного господарства, неодноразово обиралася громадою с.Іванівка депутатом сільської та районної рад.
Треба зробити погріб? Мама, як заправський муляр, вимуровує стіни цеглою. Вона була завжди ініціатором безкінечних ремонтів та добудов до хати, турбувалася про сад, висаджувала вишні, яблуні, смородину, абрикоси. Самотужки навчилася шити і обшивала не лише родину, а й сусідів та родичів. А які чудові рушники та картини були вишиті нею довгими зимовими вечорами. Вона вміла в’язати, і до цього часу в’яже правнукам шкарпетки. Мама вміла прекрасно готувати, із нічого могла зробити щось смачненьке, щоб дітвора могла поласувати. Як любили ми її варення, її соління та консервування. Якими чудовими були її антонівські квашені яблука, капуста, її коржики та гарбузові тортики.
І хоча на її долю випало багато страждань, негараздів та болю, вона не стала жорстокою, терпляче переносить усе і нас навчає милосердю, умінню прощати, берегти і цінувати кожну мить життя. Вона і порадниця нам, і надійна опора. Ми безкінечно вдячні матері за її материнський подвиг - нещодавно вона отримала почесне звання «Матері-героїні».
«Мої діти, онуки та правнуки – це найкраще і найдорожче, що в мене є і я щаслива мати, бабуся і прабабуся», - каже вона.
На сьогодні мама має 5 дочок, 12 онуків та 18 правнуків. Вона ніколи не жила і зараз не вміє жити для себе, їй обов’язково треба про когось піклуватися, когось няньчити, жаліти, годувати… Свого часу, це, як мінімум, тричі на день нагодувати чималу родину. Великі чавуни, горщики, сковороди та каструлі, в яких готувалися сніданки, обіди, вечері. Все це треба було почистити, помити, випрати величезну купу білизни та інших вживаних речей. Крім безкінечних хатніх справ була ще сила-силенна усілякої роботи на городі та догляд за худобою – а це і корова, і свині, і кози, і кури, і гуси та качки.
Змалечку і нас привчали до роботи. Батьки виховували усіх з любов’ю, вчили шанувати старших, допомагати одне одному, дали всім нам відповідну освіту і з розумінням ставилися до життєвого вибору і професії, і своїх суджених.
Наш дім був завжди наповнений дитячим сміхом, піснями, танцями. Усі любили домашні концерти, різні свята. Приходили на них не лише родичі, але обов’язково і сусіди, і добрі знайомі. Ця традиція і сьогодні живе, ми стараємося, по можливості, разом зі своїми сім’ями відмічати дати народження, ювілеї, Новий рік, Великдень тощо. І завжди на почесному місці – наша матуся, скромна сільська трудівниця, яку ми щиро любимо за її мудрість, багатий життєвий досвід, за її золоті руки і добре, щедре серце, всеціло віддане дітям. Наша матуся і досі пам’ятає дні народження усіх дітей, онуків та правнуків. Вона надзвичайно талановита людина, за що б не бралася – усе виходить в неї бездоганно. Більше 20 років мати пропрацювала дояркою в колгоспі, була премійована поїздкою, до Москви на Виставку досягнень народного господарства, неодноразово обиралася громадою с.Іванівка депутатом сільської та районної рад.
Треба зробити погріб? Мама, як заправський муляр, вимуровує стіни цеглою. Вона була завжди ініціатором безкінечних ремонтів та добудов до хати, турбувалася про сад, висаджувала вишні, яблуні, смородину, абрикоси. Самотужки навчилася шити і обшивала не лише родину, а й сусідів та родичів. А які чудові рушники та картини були вишиті нею довгими зимовими вечорами. Вона вміла в’язати, і до цього часу в’яже правнукам шкарпетки. Мама вміла прекрасно готувати, із нічого могла зробити щось смачненьке, щоб дітвора могла поласувати. Як любили ми її варення, її соління та консервування. Якими чудовими були її антонівські квашені яблука, капуста, її коржики та гарбузові тортики.
І хоча на її долю випало багато страждань, негараздів та болю, вона не стала жорстокою, терпляче переносить усе і нас навчає милосердю, умінню прощати, берегти і цінувати кожну мить життя. Вона і порадниця нам, і надійна опора. Ми безкінечно вдячні матері за її материнський подвиг - нещодавно вона отримала почесне звання «Матері-героїні».
«Мої діти, онуки та правнуки – це найкраще і найдорожче, що в мене є і я щаслива мати, бабуся і прабабуся», - каже вона.
Комментариев нет:
Отправить комментарий