З 17 квітня по 15 травня в Щорському історичному музеї була розгорнута цікава виставка з фондів Чернігівського обласного історичного музею ім.В.В.Тарновського, на якій були представлені 42 експонати (копії) періоду козаччини та Вітчизняної війни 1812 року. Серед наданих експонатів – дві булави, два перначі, чарка, таріль, три запоясні чорнильниці та 31 медаль.
Колекція старожитностей В.В. Тарновського – одна з найбільших в Україні. Це стосується і булав та перначів. Відомі з періоду неоліту вони використовувались як зброя. Коли з’явились рицарські обладунки, застосування перначів поширилось, бо мали більш сильний удар. Булави та перначі прийшли до нас з Польщі. У ХVII-XVIII ст. вони використовувались як символ влади: булава – гетьманської, пернач – полковничої.
Довжина булави – від 50 до 80 см. Перначі мали від 6 до 14 пір’їн. Булави, прикрашені на виставці ілюстраціями, де зображені життєві епізоди, прикрашені. Одна з них – золочена, обтягнута зміїною шкірою, прикрашена емаллю. Всередині голівка заливалась свинцем. Руків’я або суцільне металеве, або заливалось сріблом (з дерев’яним стрижнем). Кожна булава мала валики (тонкий прошарок по колу), щоб не з’їжджала рука. Руків’я пернача робилося з срібла, як риб’яча луска, теж щоб не ковзалась рука. На виставці були представлені булава гетьманська польська та булава гетьманська, яка невідомо кому належала, пернач чернігівського полковника П.Полуботка та прилуцького полковника О.Якубовича. Виставлялись копії трьох козацьких запоясних чорнильниць кінця ХVII-початку XVIII ст. Одна з них – іменна, належала генеральному судді війська Запорізького В.Кочубею – мідна, прикрашена емаллю. Інша – срібна – генеральному підскарбію (як сучасний міністр фінансів) Я.Марковичу. Експонувалися копії двох шабель: перша польська з написом «Іоанн Мазепа 1665» та друга, подарована І.Мазепою генеральному осавулу І.Савичу, прикрашена рубінами, золотом і має напис-девіз кирилицею. Копія чарочки із срібла для міцних напоїв кінця ХVII ст. І.Мазепи придбана в Батурині. Копія тарелі видатного українського майстра XVIII ст. І.Равича, оригінал зараз зберігається в музеї історичних коштовностей України. Його виготовлено зі срібла, позолочено. Замовлено для Видубецького монастиря в Києві на монастирські кошти.
У минулому році відмічалось 200-річчя Вітчизняної війни 1812 року. Цю дату не обійшли увагою великі музеї Росії, України тощо, в тому числі і наш обласний музей, тому й нам цікаво було згадати ті історичні події, демонструючи вдалі копії медалей художника Ф.П.Толстого, які були створені ним в дусі класицизму після перемоги у Вітчизняній війні 1812 року (на них – алегоричні сцени на тему війни 1812 року і закордонних походів російської армії в 1813-1814 рр.). Серія була розпочата в 1814 р., а закінчена в 1836 р. Медалі користувались великою популярністю і принесли автору широку популярність, їх поява стала великою подією в художньому світі Європи. Вважається, що цей цикл – найкращий витвір російського медальєрного мистецтва XIX ст. Автор сказав про них: «Я наважився передати нащадкам кволі відтінки почуттів, мене сповнюючих». Інші копії медалей були також із зображенням Наполеона та подій Вітчизняної війни 1812 р., але зроблені у Франції. Виставка принесла багато незабутніх вражень відвідувачам.
Ю.ДОНЧЕНКО, науковий
співробітник ЩІМ
Колекція старожитностей В.В. Тарновського – одна з найбільших в Україні. Це стосується і булав та перначів. Відомі з періоду неоліту вони використовувались як зброя. Коли з’явились рицарські обладунки, застосування перначів поширилось, бо мали більш сильний удар. Булави та перначі прийшли до нас з Польщі. У ХVII-XVIII ст. вони використовувались як символ влади: булава – гетьманської, пернач – полковничої.
Довжина булави – від 50 до 80 см. Перначі мали від 6 до 14 пір’їн. Булави, прикрашені на виставці ілюстраціями, де зображені життєві епізоди, прикрашені. Одна з них – золочена, обтягнута зміїною шкірою, прикрашена емаллю. Всередині голівка заливалась свинцем. Руків’я або суцільне металеве, або заливалось сріблом (з дерев’яним стрижнем). Кожна булава мала валики (тонкий прошарок по колу), щоб не з’їжджала рука. Руків’я пернача робилося з срібла, як риб’яча луска, теж щоб не ковзалась рука. На виставці були представлені булава гетьманська польська та булава гетьманська, яка невідомо кому належала, пернач чернігівського полковника П.Полуботка та прилуцького полковника О.Якубовича. Виставлялись копії трьох козацьких запоясних чорнильниць кінця ХVII-початку XVIII ст. Одна з них – іменна, належала генеральному судді війська Запорізького В.Кочубею – мідна, прикрашена емаллю. Інша – срібна – генеральному підскарбію (як сучасний міністр фінансів) Я.Марковичу. Експонувалися копії двох шабель: перша польська з написом «Іоанн Мазепа 1665» та друга, подарована І.Мазепою генеральному осавулу І.Савичу, прикрашена рубінами, золотом і має напис-девіз кирилицею. Копія чарочки із срібла для міцних напоїв кінця ХVII ст. І.Мазепи придбана в Батурині. Копія тарелі видатного українського майстра XVIII ст. І.Равича, оригінал зараз зберігається в музеї історичних коштовностей України. Його виготовлено зі срібла, позолочено. Замовлено для Видубецького монастиря в Києві на монастирські кошти.
У минулому році відмічалось 200-річчя Вітчизняної війни 1812 року. Цю дату не обійшли увагою великі музеї Росії, України тощо, в тому числі і наш обласний музей, тому й нам цікаво було згадати ті історичні події, демонструючи вдалі копії медалей художника Ф.П.Толстого, які були створені ним в дусі класицизму після перемоги у Вітчизняній війні 1812 року (на них – алегоричні сцени на тему війни 1812 року і закордонних походів російської армії в 1813-1814 рр.). Серія була розпочата в 1814 р., а закінчена в 1836 р. Медалі користувались великою популярністю і принесли автору широку популярність, їх поява стала великою подією в художньому світі Європи. Вважається, що цей цикл – найкращий витвір російського медальєрного мистецтва XIX ст. Автор сказав про них: «Я наважився передати нащадкам кволі відтінки почуттів, мене сповнюючих». Інші копії медалей були також із зображенням Наполеона та подій Вітчизняної війни 1812 р., але зроблені у Франції. Виставка принесла багато незабутніх вражень відвідувачам.
Ю.ДОНЧЕНКО, науковий
співробітник ЩІМ
Комментариев нет:
Отправить комментарий