Вклонімося солдатам!

Для них і досі найбільшим святом залишається День Перемоги, який вони наближали своїми ратними подвигами. Кожен із них долав свої фронтові дороги, навіки прощався зі своїми бойовими побратимами. І хоч відтоді минуло майже сім десятиліть, але й досі свіжі спогади тих подій, досі сняться відступи й атаки…

У Кучинівці солдатів минулої війни (усі вони вже інваліди) залишилося зовсім мало. Про них пам’ятають, їх шанують, їм допомагають. А напередодні свята до свого округу завітав депутат райради М.І. Яковець. Головна мета відвідин – віддати належне старим воїнам, привітати, сказати добре слово, підтримати бойовий дух і вручити святкові подарунки.
М.І. Воробей чекав гостей. Неквапом повели розмову про свято, яке незабаром завітає і до оселі ветерана. Він хоч уже кілька років вдівець, але скрізь порядок, город уже запораний, у сараї кувікають поросята. 9 Травня для нього особливий день. Тож у відповідь на запрошення сільського голови В.М. Карась до солдатської каші, Михайло Іванович принагідно обіцяє у свою чергу влаштувати святкування у місцевій кав’ярні. А ще зізнався, що його найзаповітніша мрія - дожити до 70-річчя Великої Перемоги.
Петро Семенович Костюченко нині не такий бравий солдат. Здолали старі рани та недуги. Нині він уже не підводиться з ліжка. Але візиту нашої невеличкої делегації зрадів, подякував за привітання і подарунки. Молодо зблиснули очі, коли вклонялися сивочолому ветеранові за здобуту Перемогу.
Болять ноги й у кавалера двох орденів Слави та інших відзнак солдатської доблесті Івана Яковича Акуленка. З боями здолав фронтові дороги через усю Білорусь, бився з ненависним ворогом під Кенінгсбергом, війну закінчив у лігові фашистів – у Німеччині. Нині з дружиною мешкають у чепурненькому будиночку на околиці Кучинівки. У палісаднику буяють весняні квіти, цвіте сад, пишається свіжою зеленню навколишня природа. Ветеран з допомогою дружини виходить на ганок, жмуриться від яскравого сонечка. Не так багато радощів залишилося у людини, обмеженої в своїх можливостях. Але святкування Дня Перемоги – то святе. Як і очікування в гості доньок, які розлетілися далеко від батьківського гнізда.
Не застали ми вдома ще одного інваліда Великої Вітчизняної війни – Івана Потаповича Ковалевського. Немічного батька в Щорс забрала донька. Але депутат райради М.І. Яковець розшукав його й тут, щоб привітати з 68-ю річницею Перемоги, яку ветеран наближав, про яку мріяв, до якої дійшов.

Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора