Відзначення Міжнародного дня інвалідів – справедлива шана суспільства та нагадування всім про обов’язок перед інвалідами, що потребують захисту та підтримки у цей непростий час.
Колектив територіального центру намагається усіляко допомогти людям з обмеженими можливостями. Переймаючись буденними проблемами, ми повинні замислитися над непростою долею людей з вадами здоров`я і не тільки третього грудня, а й протягом цілого року, не забувати про те, що поруч з нами живуть інваліди і вони потребують допомоги і уваги.
Я знаю, люди, дуже важко всім,
І серце так стискається до болю.
Та дуже прошу, прошу: не спішіть,
Ви не спішіть жалітися на долю...
Якщо ти зрячий і навколо світ -
Веселки барвами сіяє, то дякуй Богу,
бо незрячому в житті
І радості цієї вже немає...
Якщо ногами босими в росу
ти на світанку би могла ступити,
То дякуй долі і згадай людей,
Багато хто не можуть це зробити...” – сказано у вірші, адресованому здоровим людям та інвалідам.
Кожен день їхнього життя наповнений прагненням пристосовуватися до самостійності у суспільстві, самовдосконалення та впевненості у завтрашньому дні. І, незважаючи на деякі невдачі та смуток, надія на краще та більш легше своє буття не залишає їх. Головне для них, що життя є і воно продовжується.
Нашим територіальним центром вживаються заходи, спрямовані на поліпшення соціального захисту осіб з обмеженими фізичними можливостями. За рахунок коштів місцевого бюджету здійснюється реалізаціїя низки програм соціального захисту інвалідів. Їм гарантується матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення медикаментами й іншими засобами, включаючи автомобілі, крісла-коляски, протезно-ортопедичні вироби, друковані видання зі спеціальним шрифтом, а також надання послуг з медичної, соціальної, трудової і професійної реабілітації, побутового та торговельного обслуговування.
Допомога надається за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів в Україні. Для забезпечення зайнятості інвалідів важливим є здобуття відповідної освіти і професії. Законодавство гарантує право інваліда на навчання і професійну підготовку. Обдаровані діти-інваліди мають право на безоплатне навчання у вищих навчальних закладах, загальних навчальних закладах або в спеціальних позашкільних навчальних закладах.
Висловлюємо найтепліші слова нашим співвітчизникам, на долю яких випали нелегкі випробування і зичимо їм та їхнім родинам життєвого оптимізму і добробуту.
Люблю життя
Люблю життя таким, як воно є,
Яким його мені Всевишній дарував,
Хоч іноді воно жорстоко б’є,
Йому я вдячна за святий цей дар.
Люблю його і в щастя дні погожі,
І в дні зневіри, суму і жалю,
І навіть, коли жити вже не можу,
Я щиро кожну мить його люблю.
Один лиш раз живу я в цьому світі,
Люблю своє життя таким, як є.
Я вдячна Богу за всі дні прожиті,
Люблю життя я, бо воно моє.
Не оминула важка доля людей з обмеженими можливостями і відомих на весь світ діячів: німецького композитора Людвіг Ван Бетховена (почав втрачати слух). Франклін Рузвельт (1882-1945 рр.) один із колишніх президентів США, став інвалідом унаслідок побутової травми. Микола Бідняк (1930-2000 рр.) - визначний живописець і графік, майстер релігійного, станкового та монументального живопису, у 15-річному віці він втратив обидві руки. Йому судилося вижити, і, долаючи терни, стати художником.
Не слід забувати про внутрішні резерви людини, і про те, що власними силами та за допомогою небайдужих людей (навіть з обмеженими можливостями) людина може досягнути великих вершин.
С.ХОМЕНКО,
очільниця терцентру
соціального обслуговування
Колектив територіального центру намагається усіляко допомогти людям з обмеженими можливостями. Переймаючись буденними проблемами, ми повинні замислитися над непростою долею людей з вадами здоров`я і не тільки третього грудня, а й протягом цілого року, не забувати про те, що поруч з нами живуть інваліди і вони потребують допомоги і уваги.
Я знаю, люди, дуже важко всім,
І серце так стискається до болю.
Та дуже прошу, прошу: не спішіть,
Ви не спішіть жалітися на долю...
Якщо ти зрячий і навколо світ -
Веселки барвами сіяє, то дякуй Богу,
бо незрячому в житті
І радості цієї вже немає...
Якщо ногами босими в росу
ти на світанку би могла ступити,
То дякуй долі і згадай людей,
Багато хто не можуть це зробити...” – сказано у вірші, адресованому здоровим людям та інвалідам.
Кожен день їхнього життя наповнений прагненням пристосовуватися до самостійності у суспільстві, самовдосконалення та впевненості у завтрашньому дні. І, незважаючи на деякі невдачі та смуток, надія на краще та більш легше своє буття не залишає їх. Головне для них, що життя є і воно продовжується.
Нашим територіальним центром вживаються заходи, спрямовані на поліпшення соціального захисту осіб з обмеженими фізичними можливостями. За рахунок коштів місцевого бюджету здійснюється реалізаціїя низки програм соціального захисту інвалідів. Їм гарантується матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення медикаментами й іншими засобами, включаючи автомобілі, крісла-коляски, протезно-ортопедичні вироби, друковані видання зі спеціальним шрифтом, а також надання послуг з медичної, соціальної, трудової і професійної реабілітації, побутового та торговельного обслуговування.
Допомога надається за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів в Україні. Для забезпечення зайнятості інвалідів важливим є здобуття відповідної освіти і професії. Законодавство гарантує право інваліда на навчання і професійну підготовку. Обдаровані діти-інваліди мають право на безоплатне навчання у вищих навчальних закладах, загальних навчальних закладах або в спеціальних позашкільних навчальних закладах.
Висловлюємо найтепліші слова нашим співвітчизникам, на долю яких випали нелегкі випробування і зичимо їм та їхнім родинам життєвого оптимізму і добробуту.
Люблю життя
Люблю життя таким, як воно є,
Яким його мені Всевишній дарував,
Хоч іноді воно жорстоко б’є,
Йому я вдячна за святий цей дар.
Люблю його і в щастя дні погожі,
І в дні зневіри, суму і жалю,
І навіть, коли жити вже не можу,
Я щиро кожну мить його люблю.
Один лиш раз живу я в цьому світі,
Люблю своє життя таким, як є.
Я вдячна Богу за всі дні прожиті,
Люблю життя я, бо воно моє.
Не оминула важка доля людей з обмеженими можливостями і відомих на весь світ діячів: німецького композитора Людвіг Ван Бетховена (почав втрачати слух). Франклін Рузвельт (1882-1945 рр.) один із колишніх президентів США, став інвалідом унаслідок побутової травми. Микола Бідняк (1930-2000 рр.) - визначний живописець і графік, майстер релігійного, станкового та монументального живопису, у 15-річному віці він втратив обидві руки. Йому судилося вижити, і, долаючи терни, стати художником.
Не слід забувати про внутрішні резерви людини, і про те, що власними силами та за допомогою небайдужих людей (навіть з обмеженими можливостями) людина може досягнути великих вершин.
С.ХОМЕНКО,
очільниця терцентру
соціального обслуговування
Комментариев нет:
Отправить комментарий