У прийомній сім`ї ВОВК зі Сновська (на фото) мама Оксана сама шиє і вишиває сорочки для себе, дітей і чоловіка. Причому обирає для оздоблення переважно бісер.
Вишиванки все частіше нині використовуються
українцями в повсякденному одязі, як це було і колись впродовж століть. Це не
просто мода. Вважається, що певні орнаменти вишивки на сорочках стають
своєрідними оберегами для людини, яка її вдягає, а також захищають її від
недобрих поглядів, невдач і хвороб.
Свято День вишиванки 13й рік поспіль відзначається
в Україні в третій четвер травня. До нього із задоволенням долучається все
більше і дорослих, і дітей, вдягаючи в цей день одяг в українському
національному стилі на роботу, в школу, садочки... У продажу є досить широкий вибір вишиванок,
але найдорожча і найкраща та, яка вишита маминими руками.
- Ми з чоловіком Олегом у них виступаємо на концертах,
а такі вишиванки виглядають зі сцени яскравіше, - говорить Оксана Вовк.
Вишивка – улюблене хобі, яким жінка займається
переважно взимку. Окрім сорочок, вишиває картини. З них все і розпочиналося.
Доньки Ліля і Ярослава теж успішно опановують це мистецтво, але, як каже мама,
в них ще не вистачає достатньо терпіння. Сама вона взялася за сорочки і сукні
недавно. Каже, що таке заняття заспокоює їй нерви, бо виховувати дітей не
проста і дуже відповідальна справа.
А скільки часу Ви витратили, приміром, на сукню, яку
сьогодні вдягли?
Місяць.
Так мало?!!
Якщо я беруся за голку, то відірвати мене вже не
можна, поки не закінчу виріб. Уявляєте, наскільки я обожнюю вишивати!
Чоловік і доньки це підтвердили. Кажуть, що мама за
вишиванням може сидіти годинами. У родині є
ще синодинадцятикласник Денис, але вдягати вишиванки він не звик. Проте охоче
разом з татом і дівчатами доглядає за величезною клумбою у дворі й квітником
під вікнами на вулиці. Росте у них дуже багато троянд. Це теж улюблене хобі
сім`ї Вовк. Цвітіння квітів надихає маму Оксану створювати нові й нові
вишиванки, які служать оберегами її рідним. До речі, домашні обереги у вигляді
Домовичків вона теж виготовляє. Але це – тема окремої оповіді.
Лариса МАРТИНЕНКО, фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий