Шістнадцятого лютого у Боярці Фастівського району дві семикласниці отруїлися препаратами-спазмолітиками. Одна з дівчат померла. Наступного дня схожа ситуація сталася в Умані на Черкащині – дві восьмикласниці випили велику дозу тих же ліків. А 18 лютого до лікарні доставили вже 15-річного киянина з передозуванням цими ж таблетками. Чи справді у цих подіях винний смертельний челендж у соцмережі «TikTok»? Що робити схвильованим батькам підлітків? У цьому розбирався «Промінь» разом із шкільним психологом Віталієм Коршуном (на фото).
Все почалося
16 лютого у вбиральні боярського ліцею, коли дві подруги випили по 40 таблеток дротаверину. Вони купили ці ліки в аптеці поряд з навчальним закладом. Коли вживали останню пігулку, написали про це повідомлення своїм однокласницям. Ті відразу прибігли, але знайшли їх вже непритомними. 13-річна школярка померла на місці. Її 12-річну подругу врятували. У лікарні учениці промили шлунок. Тепер її стан стабільний.
Наступного дня в Умані дві учениці 8 класу випили по 10 таблеток дротаверину. Приймали ліки у приміщенні школи, у туалеті. Їх відвезли в лікарню. Зараз життю дівчат нічого не загрожує.
А вже 18 лютого до клініки «Охматдит» вранці привезли підлітка з передозуванням. 15-річний мешканець Києва теж випив таблетки. Хлопець живий. Наразі його стан стабільний.
Що таке
дротаверин?
Дротаверин є аналогом но-шпи. Чинить спазмолітичну дію. Відповідно до інструкції лікарського засобу добова доза для дорослих – 3-6 таблеток, для дітей від 12 років – максимум 4 таблетки, 6-12 років – 2 таблетки. При цьому пити їх відразу не можна: потрібно розділити на 2-4 прийоми.
До слова, ці ліки можна купити у будь-якій аптеці. Вони реалізуються без рецепта.
Соціальна мережа «TikTok» – найпопулярніша серед школярів
«TikTok» – додаток, який дозволяє користувачам створювати музичні, танцювальні, комедійні та інші короткі відео. І саме у цій соцмережі, за словами потерпілих школярів, вони і побачили челендж «Випий 40 таблеток і подивись, що буде».
Челендж (англ. Challenge) – жанр інтернет-роликів, в яких блогер виконує завдання на відеокамеру і розміщує його в мережі, а потім пропонує повторити завдання своєму знайомому або необмеженому колу користувачів. Саме слово челендж зазвичай перекладається як «виклик» у контексті словосполучення «кинути виклик».
Що радить
психолог
Як батькам запобігти негативному впливу Інтернету на дітей, як розпізнати тривожні симптоми у їх поведінці і до кого у такому випадку звертатися, розповів Віталій Коршун, шкільний психолог Тихоновицької школи.
– Розкажіть, які діти найчастіше стають жертвами небезпечних ігор та челенджів в Інтернеті?
– Найчастіше – це діти із заниженою або завищеною самооцінкою. Діти із заниженою самооцінкою через участь у небезпечних іграх хочуть підняти свій статус серед однолітків, стати авторитетнішими та популярними.
Діти із завищеною самооцінкою вважають участь у таких іграх перевіркою власних сил та загартовуванням характеру. Наприклад: селфі на даху залізничного вагона під час руху, перебігання дороги перед автомобілем тощо. Все це вони знімають на телефон та викладають відео у мережу.
Цікаво, що є діти з адекватною самооцінкою, які також можуть брати участь у цих сумнівних заходах з цікавості, на кшталт: «А що буде якщо?..»
– Як батькам можна запобігти негативному впливу соціальних мереж на дітей?
– Не скажу нічого нового. Батьки повинні цікавитися шкільним і позашкільним життям своїх дітей. Щирі бесіди на різні теми, відповіді на важливі питання, живий інтерес до захоплень дитини – це те, що необхідно їм у будь-якому віці. У тому числі і питання впливу соціальних мереж на їх психіку потрібно обговорювати разом з дітьми. В ідеалі самі батьки мають бути тими людьми, до яких дитина звертається у першу чергу для вирішення будь-якої проблеми.
Батьки повинні взяти собі за правило регулярно спілкуватися з дітьми щодо правил безпеки в Інтернеті. Діти мають знати, що не можна розміщувати особисту інформацію на сторінці у соцмережі, нікому не розказувати свої паролі, а якщо хтось пропонує зустрітися чи погрожує – одразу повідомити про це батьків. Найкраще, якщо є можливість, встановити програмне забезпечення, яке блокуватиме підозрілі та шкідливі сайти. Тоді ваша дитина буде у безпеці.
– Можливо, слід заборонити дітям користуватися гаджетами?
– Шлях заборони не конструктивний. Правильніше – унормувати перебування дітей у соціальних мережах, скажімо, до двох годин на добу. Звісно, хотілося б і до години, але залишаймося реалістами - зараз діти сидять там чотири і більше годин в день.
Соціальні мережі забирають занадто багато вільного часу дитини, який можна було використати на живе спілкування, хобі, спорт чи прогулянки на свіжому повітрі. До речі, американські вчені довели, що обмеження користуванням соцмереж до 30 хвилин на добу може покращити самопочуття, знизити рівень самотності та депресії.
– Чи варто перевіряти їх телефони та читати листування?
– Питання досить складне. Я не рекомендую перевіряти телефон, а особливо читати листування дитини, бо це втручання в її особистий простір. Рано чи пізно дитина про це дізнається і прірва між батьками і дітьми, якщо вона була, стане ще більшою.
Як сказав один учень: «Коли я дізнався, що батьки читали мою переписку – втратив до них довіру».
Водночас, якщо у батьків є вагомі підстави вважати, що дитина потрапила у небезпечну інтернет-гру, наприклад, побачили на її руках різані рани тощо, то заради збереження здоров’я дитини можна вдатися і до таких кроків.
– З останніми роками зростає кількість дитячих самогубств. З чим це пов’язано?
– Схожа ситуація була у кінці 18 століття, коли вийшов роман відомого німецького письменника Й.Гете «Страждання молодого Вертера», де головний герой роману через нещасливе кохання покінчив життя самогубством. Відразу після публікації роман викликав хвилю самогубств серед молоді. По всій Європі юнаки почали наслідувати головного героя, позбавляючи себе життя.
Зараз діти книжок майже не читають, а весь вільний час проводять в мережі. Останнім часом там все більше з’являється відео роликів про суїциди молодих людей. Діти, які не бачать шляху вирішення своїх проблем, можуть сприйняти чиєсь самогубство, як своєрідний поштовх до дії, підказку виходу з ситуації. Самогубство – не тільки соціально небезпечне, а й психічно заразне явище.
– У такому випадку, на які симптоми потрібно звернути увагу батькам та куди їм потім звертатися?
– Симптоми можуть бути різні: різка зміна поведінки (коли життєрадісна і непосидюча дитина раптом стає замкнутою і похмурою), розмови дитини про самогубство, втрата інтересу до колишніх захоплень, депресивний стан, байдужість до власного зовнішнього вигляду, втрата апетиту і сну мають насторожити батьків. Та найгірше те, коли видимі симптоми відсутні. Наприклад, один із останніх випадків дитячого суїциду став шоком для всіх: ні друзі, ні батьки та вчителі не помічали змін у поведінці дитини навіть у день вчинення нею самогубства.
Та якщо батьки все ж таки помічають у дитини ці симптоми – варто щиро і чесно з нею поговорити. Розмова з нею про суїцид не наведе її на думку покінчити з собою, а навпаки – промовляючи свої тривоги, дитина звільниться від них. Обов’язково вести розмову слід у спокійній обстановці на основі договору, прохань і пояснень. Та якщо виявити проблему не вдається, слід звернутися за допомогою до класного керівника, шкільного психолога, поспілкуватися з найкращими друзями дитини. У крайньому випадку можна разом піти до дитячого психіатра чи психотерапевта.
– Віталію Петровичу, а чи часто звертаються до Вас, як до шкільного психолога, діти?
– Часто. Сучасне покоління дітей відрізняється від нашого. Це ми боялися запитувати дорослих про якісь особисті чи інтимні теми, а сучасні діти не соромляться ставити питання, які їх хвилюють. І це дуже добре.
– Дякую за розмову.
Отож, вберегти свою дитину від впливу соціальних мереж можуть лише батьки. Розмовляйте зі своїми дітьми, намагайтеся проводити з ними більше часу, займайтеся спільними справами, дайте їм зрозуміти, що справжнє життя набагато цікавіше та краще, ніж віртуальне.
Спілкувалася Тетяна ЛИТВИН
Комментариев нет:
Отправить комментарий