15 корів у Кучинівці тримають два Миколи Булденки. Батько і син

 

А ще в господарстві є кози і вівці, свині, усяка птиця.

Їхня головна хазяєчка, дружина і мама, молода, красива вчителька Ольга Олексіївна померла так передчасно і так неочікувано, що досі у це ніхто не вірить. Вже рік минув від тієї страшної миті, вже рік, як Миколка і його сестраСофійка стали сиротами. Дівчина нині навчається у престижному столичному вузі, здобуваючи професію фармацевта. Платно. І паралельно підзаробляє, аби була змога платити за дороге навчання і проживання у Києві. При першій­ліпшій змозі поспішає додому в село, аби допомагати  татусеві й братику, які для неї – найрідніші, найзолотіші.

Як працює і вчиться Миколка – окрема неосяжна тема, висвітлювати яку без сліз і гордості за ще малого й водночас такого дорослого хлопчика, учня восьмого класу, неможливо. Прокидається він на зорі і спати лягає пізно, бо треба допомагати татусеві порати величезне хазяйство, город, треба доїти корів, виганяти їх на пасовище і звідти зустрічати. Це навесні, влітку й восени, а взимку, в люті морози, коли терпнуть руки і ноги, ще важче. Один лише бідон з водою, який треба тягати від колодязя, чого вартий! А ще ж і сіна натягати, і соломи підіслати треба, і гній відгребти, словом, роботи перероблювати щодня цілу купу доводиться.

Миколка не скаржиться, навпаки, вважає, що так має і бути, що інакше не можна. Молоко вони з татом реалізують по 12 грн, корми заготовляють самі. У них  трактори, косарка, граблі, прес, комбайн,  інші пристрої для копання картоплі, тюкування сіна, перемелювання зерна.

До речі, гній своїм землякам два Миколи роздають безкоштовно.

Безвідмовні вони й у вирішенні інших питань. Добропорядні, дружні, не падають духом і вірять у мир і радість в їхньому житті, в їхній оселі.

Олена КОМПАНЕЦЬ