Олександр загинув за Незалежність. Його сім`я гідно несе свій хрест 

Сергій (йому 16!) й Артем (йому 13!) Максименки – рідні брати, котрі народилися в один день – 24 серпня, у велике державне свято Незалежності.

У них була повна сім`я, багато любові від тата Олександра і мами Людмили, щасливе дитинство, наповнене радістю й мріями. Аж поки у 2022 році не почалася війна, на яку голова їхньої сім`ї прикордонник Олександр Вікторович Максименко відразу потрапив одним із перших. А потім був захист Чернігова, надважке поранення, з яким Герой України не зміг впоратися, яке не змогли вилікувати ніякі ліки й лікарі.

І для Людмили Борисівни, і її синочків настало інше буття – невеселе, неспокійне, наповнене болем і спогадами, виживанням.

Вони не схилилися і не схиляються, продовжуючи гідно нести той хрест, який визначила доля. Хлопці навчаються, займаються спортом (для себе), люблять річку, порибалити, а пані Людмила працює намагаючись, щоб в сім`ї було все необхідне. Синочки прагнуть в усьому мамі допомагати, підтримувати її, зростати гідними громадянами держави. Такими, як був тато, котрий віддав найдорожче, що мав – життя – за Україну, її Незалежність.

Олена КОМПАНЕЦЬ

Фото з архіву сім`ї Максименко

Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.