Та не буде вороття

Вже не вистачає душевних сил витримати пропагандистську жуйку, яку щодня, щогодини втокмачують нам зі сторінок газет, передач радіо, екранів телебачення про блага, які нам дасть угода про асоціацію з ЄС.


Я особисто, і вважаю, що в цьому не самотня, розцінюю це як зрадництво по відношенню до нашого народу. «Україна визначилась!» - волають політологи та журналісти, відпрацьовуючи американські гранти. А спитати: яка Україна? Купка олігархів, їх поплічників, котрі мають нерухомість і мільярди в іноземних банках, викрадені у власного народу. Тепер, звичайно, їм потрібен ЄС, як запорука їх власного благополуччя. А що буде з нами, їм плювати. Тому й не спитали нас, заборонивши проведення референдуму, ініційованого комуністами. Отака у нас демократія, так виконується Конституція.
В нашій районці була надрукована стаття Мирослави Юхимець. Авторка теж із захопленням солодко співає, ратуючи за «Європейські вигоди для України». Юхимець не знайшла авторитетнішої особи для пропаганди євроінтеграції, як президента американської неурядової організації – ще одного грантоїда. Цей пан теж аж жовчю сходить, підкреслюючи підступність Росії і вихованість «благополучної» Європи.
Хоч тільки неупередженій людині зрозуміло: лише тісне співробітництво з північним сусідом - це шанс для України стабілізувати економіку. Яких тільки образливих епітетів не адресують наші «виховні» євроінтегратори в бік Росії, її Президента, не утруднюючи себе пошуками аргументів, обмежуючись пустослів’ям, не дотримуючись елементарної культури. А ще прагнуть у Європу. Одна мета – відірвати нас від Росії. Скільки тільки візитів різних євроінтеграторів останнім часом не побувало на Україні, аби такий ласий шматок взяти під свою п’яту.
Що ж, поки що В.В.Путін висуває раціональні пропозиції: ввічливо апелює до віковічної дружби слов’ян. Але це до пори. Коли ж справа дійде до тотального ембарго щодо української продукції (а пан Порошенко вже трішки це відчув), то нашим верховодам мало не здасться. Вони, правда, зі своїми статками випливуть, а як буде з нами?
А що ж Захід? Вже зараз обмежує ринки збуту для товарів з України. А після угоди ситуація набагато погіршиться. За її вимогою нашу країну зобов’язують закрити 30 відсотків переробної промисловості. За цим – десятки тисяч безробітних. Із 300 тис. тонн цукру, що зараз ми реалізуємо, нам дозволять продавати… 20 тис. тонн. Нам же скидатимуть всякий непотріб.
Я особисто вже протягом багатьох років купую молоко, сир, сметану у знайомої сільчанки на базарі. Для більшості таких, як ця жінка, земля, корова – єдині годувальники, за рахунок яких вони виживають. Після ж приєднання до ЄС Україна зобов’язана буде ввести заборону на продаж м’яса, сала, молока, меду, іншої продукції, виробленої в домашніх умовах. Примусять нас купляти різні сурогати в супермаркетах. Отака сумна перспектива.
Європа вимагає підвищення цін до 50 відсотків для населення на газ, електроенергію, інші комунальні послуги. Тож подорожчання, яке нещодавно зробив для щорсівчан «Комунальник», здасться нам копійками, коли після нового року одержимо квитанції не в гривнях, а в євро. Певно, доведеться нам, як в Греції, встановлювати в квартирах «буржуйки». А хмизу у нас на Поліссі вистачить, якщо, правда, не «прихватизують» і ліси.
А найстрашніше, що нам пропонує європейська демократія, і брюсельці битимуться на смерть – це прийняття закону «Про принципи попередження і протидії дискримінації в Україні». Що він несе? Він дозволяє українським і закордонним педофілам вести пропаганду сексуальних збочень в школах і дитсадках, як це робиться в країнах «просунутого» Заходу. Те, що Верховна Рада прийме цей закон, можна не сумніватися, бо, за чутками, серед цієї публіки є особи нетрадиційної орієнтації.
Ми зараз, немов в сплячці чи ступорі, нам байдуже, що нас чекає. Як сказав один політик, телевізор перемагає порожній холодильник, хоч невдовзі стане навпаки.
Сподіваємось: може пронесе, знову пристосуємося. Однак пробудження буде страшним, як в Болгарії, Румунії, Греції, де час від часу накопичується цунамі народного гніву. А як вони поспішали до ЄС!
Але, як кажуть, є каяття, та немає вороття. Нас тягнуть туди, де своїх проблем вище голови. Їх планують вирішувати, в тому числі і за рахунок України. Польща відмовилась добувати сланцевий газ, а ми, будь ласка, наче нам Чорнобиля замало.
Послухаєш Яценюка і дивуєшся. Як він палко обіцяє нашій наївній молоді навчання за кордоном. Водночас сором’язливо замовчує, де візьме пересічний українець 35 тис. доларів, аби щорічно платити за навчання в Англії, стільки ж – в США, 15 тис. доларів – на курсах в Голландії. Аби українець одержував захмарні європейські зарплати та пенсії, то тоді можливими б були навчання за кордоном, сплата підвищених тарифів тощо. Тільки невідомо, де Яценюк візьме ці кошти для нас в обкраденій, економічно знекровленій Україні?
Захід вимагає від нас позбутися вибірковості у правосудді. Тоді навіщо цей фарс із Тимошенко? Сміх та й годі.
У нас чудова країна. В ній живе працелюбний, доброзичливий, талановитий народ, щоправда, дуже вже довірливий. Але стає не по собі, коли моя країна через своїх керманичів втрачає повагу, видається нікчемним банкрутом, жебрачкою, що випрошує у єврокомісарів милостиню. Соромно. Прикро. А ще страшно за долю своїх дітей і онуків.
Марія ЛУКАШОВА