У зв’язку з 80-ми роковинами Голодомору 1932-1933 рр. в Україні в архівному відділі підготовлені виставкові документи. У більшості – це копії офіційних документів: постанов, доповідних записок, стенограм засідань, актів обстеження райспоживспілки, шкіл тощо.
Чернігівська область (зокрема, Сновський (Щорський) район) не увійшла до числа найбільш постраждалих від голоду регіонів України, але архівні документи свідчать про те, що Чернігівщина теж голодувала. У доповідній записці обкому КП(б)У про продовольчі труднощі в районах йдеться про встановлені факти голодування сімей. «В наиболее тяжелом состоянии по количеству и характеру проявлений голодовки районы: Прилуки, Ромны, Бобровица, Носовка, Березна, Недригайлов…».
Головним завданням для обласного керівництва було виконання планів хлібозаготівлі та суцільна колективізація селян. Селяни всіляко цуралися колгоспів, вдавалися до активних форм опору. Поширеною формою опору селян колективізації були так звані «волинки», вимоги про повернення землі, реманенту, худоби, відмови виходити на роботу через погане харчування.
«Особенно выдающимся селом по активности кулацких к/р элементов является с.Кучиновка, в с.Кучиновка на протяжении 32 года мы имели следующие волынки. Волынка 24 марта 1932, где учавствовали исключительно женщины до 200 ч., 27 марта учавствовали мужчины и женщины – 400 чел, 4 апреля – 800 чел, 9 апреля – 800 чел. Эти волынки были направлены против выполнения хозполиткомпаний… с 19 по 28 августа в этом селе было массовое наступление, в котором учавствовало от 1500 до 2000 чел. – 4 дня не было советской власти в селе, все бумаги сельсовета, а также партийной ячейки были сожжены, кроме книг с актами о рождении… Это выступление было ликвидировано вооруженным отрядом, арестовано 100 человек. В это же время происходят массовые выступления в селах Рогозки и Лосевая Слобода… Кроме этого в с.Кучиновка были теракты, ранение через окно члена колхоза активиста гр.Насенника, … в июне 1932 ранен предсельсовета Мелащенко, в июле сгорела его хата, 5 сентября убийство председателя потребкооперации т.Сменовца…»
Подібних випадків перераховано в документах багато. «В Чепелевском с/совете в колхозе «Червоний хлібороб» 1/1-33 г.проводили партийное собрание, где присутствовал секретар РПК, нач.ГПУ, подготавливали к изъятию 16 кулацких хозяйств, а 2/1 вечером сгорела колхозная контора, сгорело 39 лошадей…».
Праця колгоспників оплачувалася трудоднями. Розрахунок проводився двічі на рік: у серпні-вересні та наприкінці року. Є випадки, коли керівництво колгоспів не розраховувалося з колгоспниками, бо зерно, що виділялось на трудодні і на насіння, забирали хлібозаготівельні комісії. Для вчасного виконання планів запроваджувалися репресії. Про це свідчить постанова бюро Чернігівського обкому КП(б)У від 24 грудня 1932 року «Про пристосування репресій до злісних нездатчиків хліба», де всім районним партійним комітетам доводилось завдання посилювати репресії під час хлібозаготівель.
Із доповіді представника Сновського району дізнаємося, що «колхозы выполнили 90% плана, по единоличному сектору 59,2%.Не выполнили план два колхоза, это Рогозки – 49% и Низковка – 43%. По этим колхозам ни одному колхознику ничего не выдано за трудодень, эти колхозы не будут иметь полностью посевного фонда. Выполнение по индивидуальному сектору идет за счет применения репрессий. Мы имеем 70 хозяйств, осужденных за все время хлебозаготовок…»
Селян-одноосібників, які не виконали своїх зобов’язань, відповідно до Інструкції Раднаркому УРСР від 11 листопада 1932 року, штрафували, позбавляли земельного наділу, садиби, виселяли за межі району та області, конфісковували майно. Із доповідних записок прокурора області: «Староруднянський куркуль Іван Бігун злісно не виконував завдання з хлібозаготівлі (7 ц). За це його притягли до судової відповідальності…5 років позбавлення волі в далеких таборах». «Єрмак Є.Г., середняк, перебував членом рогізківського колгоспу «Червона зірка». У вересні він вибув із членів колгоспу, забравши коня…Єрмака Єгора Гнатовича суд позбавив волі на 3 роки, конфіскував майна на 300 крб., повернувши коня в колгосп».
Із акту обстеження районною КК-РСІ про постачання вчителів шкіл Єлінської сільської ради, а їх у 1933 році було 2, з яких одна – семирічка з 346 учнями та чотирикласна у хуторі Мостках – 76 учнів, бачимо, що постачання вчителів у поганому стані, є заборгованість; крім борошна та «нездатних до їжі, червивих круп-бобів» нічого не видавалось.
Про трагічні події 80-річної давнини промовляють до нас мовчазні свідки - архівні документи, які потребують вивчення та аналізу для того, щоб вшанувати пам’ять людей, які жили в той час, та не допустити подібного лиха.
І.КОЛОДЮК,
керуюча районним архівом
Чернігівська область (зокрема, Сновський (Щорський) район) не увійшла до числа найбільш постраждалих від голоду регіонів України, але архівні документи свідчать про те, що Чернігівщина теж голодувала. У доповідній записці обкому КП(б)У про продовольчі труднощі в районах йдеться про встановлені факти голодування сімей. «В наиболее тяжелом состоянии по количеству и характеру проявлений голодовки районы: Прилуки, Ромны, Бобровица, Носовка, Березна, Недригайлов…».
Головним завданням для обласного керівництва було виконання планів хлібозаготівлі та суцільна колективізація селян. Селяни всіляко цуралися колгоспів, вдавалися до активних форм опору. Поширеною формою опору селян колективізації були так звані «волинки», вимоги про повернення землі, реманенту, худоби, відмови виходити на роботу через погане харчування.
«Особенно выдающимся селом по активности кулацких к/р элементов является с.Кучиновка, в с.Кучиновка на протяжении 32 года мы имели следующие волынки. Волынка 24 марта 1932, где учавствовали исключительно женщины до 200 ч., 27 марта учавствовали мужчины и женщины – 400 чел, 4 апреля – 800 чел, 9 апреля – 800 чел. Эти волынки были направлены против выполнения хозполиткомпаний… с 19 по 28 августа в этом селе было массовое наступление, в котором учавствовало от 1500 до 2000 чел. – 4 дня не было советской власти в селе, все бумаги сельсовета, а также партийной ячейки были сожжены, кроме книг с актами о рождении… Это выступление было ликвидировано вооруженным отрядом, арестовано 100 человек. В это же время происходят массовые выступления в селах Рогозки и Лосевая Слобода… Кроме этого в с.Кучиновка были теракты, ранение через окно члена колхоза активиста гр.Насенника, … в июне 1932 ранен предсельсовета Мелащенко, в июле сгорела его хата, 5 сентября убийство председателя потребкооперации т.Сменовца…»
Подібних випадків перераховано в документах багато. «В Чепелевском с/совете в колхозе «Червоний хлібороб» 1/1-33 г.проводили партийное собрание, где присутствовал секретар РПК, нач.ГПУ, подготавливали к изъятию 16 кулацких хозяйств, а 2/1 вечером сгорела колхозная контора, сгорело 39 лошадей…».
Праця колгоспників оплачувалася трудоднями. Розрахунок проводився двічі на рік: у серпні-вересні та наприкінці року. Є випадки, коли керівництво колгоспів не розраховувалося з колгоспниками, бо зерно, що виділялось на трудодні і на насіння, забирали хлібозаготівельні комісії. Для вчасного виконання планів запроваджувалися репресії. Про це свідчить постанова бюро Чернігівського обкому КП(б)У від 24 грудня 1932 року «Про пристосування репресій до злісних нездатчиків хліба», де всім районним партійним комітетам доводилось завдання посилювати репресії під час хлібозаготівель.
Із доповіді представника Сновського району дізнаємося, що «колхозы выполнили 90% плана, по единоличному сектору 59,2%.Не выполнили план два колхоза, это Рогозки – 49% и Низковка – 43%. По этим колхозам ни одному колхознику ничего не выдано за трудодень, эти колхозы не будут иметь полностью посевного фонда. Выполнение по индивидуальному сектору идет за счет применения репрессий. Мы имеем 70 хозяйств, осужденных за все время хлебозаготовок…»
Селян-одноосібників, які не виконали своїх зобов’язань, відповідно до Інструкції Раднаркому УРСР від 11 листопада 1932 року, штрафували, позбавляли земельного наділу, садиби, виселяли за межі району та області, конфісковували майно. Із доповідних записок прокурора області: «Староруднянський куркуль Іван Бігун злісно не виконував завдання з хлібозаготівлі (7 ц). За це його притягли до судової відповідальності…5 років позбавлення волі в далеких таборах». «Єрмак Є.Г., середняк, перебував членом рогізківського колгоспу «Червона зірка». У вересні він вибув із членів колгоспу, забравши коня…Єрмака Єгора Гнатовича суд позбавив волі на 3 роки, конфіскував майна на 300 крб., повернувши коня в колгосп».
Із акту обстеження районною КК-РСІ про постачання вчителів шкіл Єлінської сільської ради, а їх у 1933 році було 2, з яких одна – семирічка з 346 учнями та чотирикласна у хуторі Мостках – 76 учнів, бачимо, що постачання вчителів у поганому стані, є заборгованість; крім борошна та «нездатних до їжі, червивих круп-бобів» нічого не видавалось.
Про трагічні події 80-річної давнини промовляють до нас мовчазні свідки - архівні документи, які потребують вивчення та аналізу для того, щоб вшанувати пам’ять людей, які жили в той час, та не допустити подібного лиха.
І.КОЛОДЮК,
керуюча районним архівом
Комментариев нет:
Отправить комментарий