Ті, що пробили власні свердловини, однозначно – так. Як і ті, у кого колодязі. Хто користується водогоном, нині «під питанням». Води в ньому нема вже з місяць.
- Коли поліпшиться ситуація? – запитуємо директора ПП «Щорський райсількомунгосп» Валентину Корнієць (саме очолюване нею підприємство обслуговує єлінський водогін).
Відповідь Валентини Іванівни вийшла далеко за межі поставленого питання:
- Єлінський водогін був прокладений близько двох десятиліть тому. Природньо, що за таких обставин пориви на ньому – річ звичайна.
Тепер давайте рахувати. Задіювати екскаватор (щоб дістатися до місця пориву) за один тільки раз обходиться як мінімум 600 гривень. А збирають у селі за користування водогоном (за місяць) максимум 800 грн. Враховуючи те, що поривів на місяць буває й по кілька, навіть не спеціаліст може легко вирахувати, що водогін у цьому селі збитковий. Збитки нам протягом останніх років з Держбюджету не відшкодовуються. Проте ми завжди шукали вихід із ситуації. Скажімо, щоб не ганяти зі Щорса в Єліне екскаватор, наймали людей у селі, і вони вручну розкопували землю в місці пориву. Це обходилося дешевше.
Великі надії покладали на реконструкцію єлінського водогону. Але виділені Києвом 150 тис. грн. почнуть «працювати» за умови співфінансування з районного бюджету. Поки це питання теж відкрите.
- А люди без води, не дивлячись на те, що вона обходиться селянам недешево – 13 грн. 62 коп. за куб.
Тариф у порівнянні з 2011 роком зріс утричі. Головна причина – ріст цін на енергоносії, паливно-мастильні матеріали, підвищення мінімальної заробітної плати. Зіграло свою роль і суттєве скорочення числа споживачів води. З 60-ти (у 2011 р.) їх кількість спочатку зменшилася наполовину. Зараз споживачів ще менше. У багатьох з них – пільги.
- Отже, виходить, що обслуговування цього водогону в основі своїй запрограмоване на збитки?
- Хіба що вони були б менші, якби всі споживачі регулярно і в повному обсязі платили за воду. Борг однієї з мешканок сягає 770 грн.
- Що конкретно стало причиною відсутності води у єлінському водогоні у нинішніх жовтні-листопаді?
- Якщо коротко, згорів автомат-пускач. Встановлення нового (грошей на нього нема) поліпшить ситуацію ненадовго, бо за великим рахунком для більш-менш повного вирішення проблеми потрібно міняти насос на менш потужний. З установкою це обійдеться близько 10 тис. грн., яких теж немає.
- І який з цього вихід?
- Мабуть, правильним було б від’єднати від водопостачання усіх неплатників і забезпечувати водою тільки два десятки споживачів, які вчасно розраховуються. Для цього треба порізати водогін, як-то кажуть, вздовж і впоперек. Не думаю, що за це майбутнє покоління сільчан скаже нам «спасибі». Є ще один непопулярний вихід: розірвати угоду на обслуговування. Робити це теж край би не хотілося…
- Чи краща ситуація в цьому відношенні в інших селах?
- Ми, крім Єліного, обслуговуємо ще Займище, Суничне, Заріччя, Нові Боровичі, Гірськ. У трьох останніх тримаємо навіть слюсарів. «Навіть», бо це для нас (у плані виплати заробітної плати) стало розкішшю. У Щорсі у райсількомунгоспі, крім директора, бухгалтера – за слюсаря, тракториста і водія – тільки одна людина – Михайло Петренко. Та і той працює тільки на чверть ставки.
З усіх шести сіл найкраща ситуація у Заріччі (спасибі сільському голові Михайлу Козлу). Михайло Іванович багато зробив для того, щоб налагодити належний облік споживання води сільчанами. Тепер тут не виникає ніяких проблем. Зібраних за воду коштів вистачає і на електроенергію, і на зарплату слюсарю.
У Займищі воду крадуть. Частину колонок ми демонтували. Деяких підпільних споживачів оштрафували, але процес поки зупинити не вдалося.
- Про що б не говорили, а повертаємось до «єлінського питання». Чи довго воно буде відкритим?
- Наскільки я знаю, скоро там сесія сільради. Хай вирішують.
Марія ІСАЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий