Керівники району та представники громадськості у день 70-річчя визволення України вшанували пам`ять воїнів-визволителів.
Рота під командуванням В.П.Баранова, першою ввірвавшись в місто, стрімкою атакою розсіяла і частково знищила гарнізон ворога, не дала можливості підірвати депо і закріпитись на правому березі р. Снов.
Виняткову сміливість та винахідливість проявила група розвідників 1-ї стрілецької роти 3-го полку на чолі з бувалим розвідником Бахабаджаєвим. Приклад відваги і хоробрості показав у бою командир відділення цієї ж роти сержант Никифоров.
Наші війська вступили в місто в першій половині дня. Воно було напівзруйноване. Були виведені з ладу електростанція, водонапірна вежа, підірваний міст через р.Снов, майже всі пристанційні споруди.
Хоча м.Щорс було звільнене, але ворог закріпився за річкою, чинив шалений опір. Жорстокі бої розгорнулися в районі сіл Нові Боровичі, Старі Боровичі та Смяч. Фашисти не хотіли залишати болотисті береги р. Снов. Німецька 86-та піхотна дивізія, підкріплена ударними групами танків та самохідно-артилерійських установок, одержала наказ утримувати підступи до Дніпра і намагалася з усіх сил його виконати.
За звільнення району 11 бійцям та командирам присвоєно звання Героя Радянського Союзу (9-ом за звільнення с. Смяч). За мужність і героїзм Я.Г. Сульдіну, С.А. Зудлову, В.С. Маркову це звання присвоєно посмертно.
Два роки і 19 днів тривала окупація нашого району. Великі матеріальні та моральні збитки були завдані місту і селам району, були безповоротно загублені роки молодості, багато людей отримали тяжкі хвороби, інвалідність, сирітство та вдівство.
Визволення міста Щорс та району завершилось, але попереду було визволення майже всієї території України, кровопролитні бої за р.Дніпро. За самовідданість і героїзм, які проявлені при форсуванні Дніпра, і за утримання плацдармів звання Героя Радянського Союзу були удостоєні 2438 воїнів, у тому числі 47 генералів, 1123 офіцери і 1268 солдатів і сержантів, (представники всіх народів СРСР). 6 листопада 1943 р. визволено м.Київ і Правобережну Україну. У 1944 р. Радянський Союз вступив у завершальний етап Великої Вітчизняної війни. Внаслідок вирішальних перемог Червоної Армії було повністю вигнано фашистських окупантів з радянської землі і бойові дії були перенесені в інші країни. Із війни були виведені всі союзники Німеччини: Румунія, Болгарія, Фінляндія, Угорщина. Червона Армія почала визволення Польщі, Чехословаччини, Югославії, Норвегії та інших країн.
Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року. 27 жовтня було звільнено Ужгород, 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон нашої держави.
У цей день традиційно вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та населення, що постраждало від дій фашистських окупантів. Проте, останнє твердження є не зовсім коректним, а офіційна дата (28 жовтня) не повною мірою відповідає дійсним реаліям, адже бої за окремі населені пункти Закарпатської України тривали і в листопаді 1944 р.
Всенародний партизанський рух надав велику поміч Червоній Армії, яка несла на своїх плечах головну вагу боротьби проти німецько-фашистських загарбників. Для боротьби проти діючих на Україні партизанських формувань гітлерівське командування тільки в травні-червні 1943 року вимушене було кинути, окрім гарнізонів крупних населених пунктів, більше 150 тисяч своїх солдат, які були оснащенні всіма видами воєнної техніки.
На перемогу працював і тил. Уже в першій половині 1942 року військова промисловість країни не тільки відновила загублені потужності, але й значно збільшила їх. Люди демонстрували високі взірці героїчної праці. Підприємства, евакуйовані з України, давали більше військової продукції, ніж на попередніх місцях. У глибокому тилу працювали Академія наук УРСР, університети, інститути. У ряді східних районів були відкриті школи й окремі класи з українською мовою викладання. Справі розгрому ворога була підпорядкована вся діяльність письменників України. У радянському тилу працювало 35 евакуйованих українських театрів, при яких були створені фронтові бригади.
За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території республіки цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств. Матеріальні втрати, яких зазнало господарство і населення, сягнули 1,2 трлн. крб., тобто понад третину національного багатства республіки, безпосередні втрати – 250 млрд. крб., або майже 42% втрат колишнього СРСР.
Великою була ціна перемоги. Кожний сьомий із тих майже 60 млн., які загинули у другій світовій війні, - наш співвітчизник. Це була не лише жорстока збройна боротьба протиборчих сил, а й рішуче протиборство з агресором у економічній, політичній, дипломатичній сферах, у сфері ідеології й психології. Український народ своєю участю у боротьбі з окупантами на фронті та на зайнятій ворогом території, а також своєю звитяжною працею в тилу разом з іншими народами світу зробив великий внесок у перемогу над нацизмом. Основний урок, який було винесено внаслідок масштабних бойових дій - будь-яка війна вимагає мобілізації людських і матеріальних ресурсів, несе страждання людям. Отже, треба всіма силами утриматися від вирішення питань за допомогою військової сили.
Підготував науковий співробітник
Щорського історичного
музею Ю.ДОНЧЕНКО
Виняткову сміливість та винахідливість проявила група розвідників 1-ї стрілецької роти 3-го полку на чолі з бувалим розвідником Бахабаджаєвим. Приклад відваги і хоробрості показав у бою командир відділення цієї ж роти сержант Никифоров.
Наші війська вступили в місто в першій половині дня. Воно було напівзруйноване. Були виведені з ладу електростанція, водонапірна вежа, підірваний міст через р.Снов, майже всі пристанційні споруди.
Хоча м.Щорс було звільнене, але ворог закріпився за річкою, чинив шалений опір. Жорстокі бої розгорнулися в районі сіл Нові Боровичі, Старі Боровичі та Смяч. Фашисти не хотіли залишати болотисті береги р. Снов. Німецька 86-та піхотна дивізія, підкріплена ударними групами танків та самохідно-артилерійських установок, одержала наказ утримувати підступи до Дніпра і намагалася з усіх сил його виконати.
За звільнення району 11 бійцям та командирам присвоєно звання Героя Радянського Союзу (9-ом за звільнення с. Смяч). За мужність і героїзм Я.Г. Сульдіну, С.А. Зудлову, В.С. Маркову це звання присвоєно посмертно.
Два роки і 19 днів тривала окупація нашого району. Великі матеріальні та моральні збитки були завдані місту і селам району, були безповоротно загублені роки молодості, багато людей отримали тяжкі хвороби, інвалідність, сирітство та вдівство.
Визволення міста Щорс та району завершилось, але попереду було визволення майже всієї території України, кровопролитні бої за р.Дніпро. За самовідданість і героїзм, які проявлені при форсуванні Дніпра, і за утримання плацдармів звання Героя Радянського Союзу були удостоєні 2438 воїнів, у тому числі 47 генералів, 1123 офіцери і 1268 солдатів і сержантів, (представники всіх народів СРСР). 6 листопада 1943 р. визволено м.Київ і Правобережну Україну. У 1944 р. Радянський Союз вступив у завершальний етап Великої Вітчизняної війни. Внаслідок вирішальних перемог Червоної Армії було повністю вигнано фашистських окупантів з радянської землі і бойові дії були перенесені в інші країни. Із війни були виведені всі союзники Німеччини: Румунія, Болгарія, Фінляндія, Угорщина. Червона Армія почала визволення Польщі, Чехословаччини, Югославії, Норвегії та інших країн.
Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року. 27 жовтня було звільнено Ужгород, 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон нашої держави.
У цей день традиційно вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та населення, що постраждало від дій фашистських окупантів. Проте, останнє твердження є не зовсім коректним, а офіційна дата (28 жовтня) не повною мірою відповідає дійсним реаліям, адже бої за окремі населені пункти Закарпатської України тривали і в листопаді 1944 р.
Всенародний партизанський рух надав велику поміч Червоній Армії, яка несла на своїх плечах головну вагу боротьби проти німецько-фашистських загарбників. Для боротьби проти діючих на Україні партизанських формувань гітлерівське командування тільки в травні-червні 1943 року вимушене було кинути, окрім гарнізонів крупних населених пунктів, більше 150 тисяч своїх солдат, які були оснащенні всіма видами воєнної техніки.
На перемогу працював і тил. Уже в першій половині 1942 року військова промисловість країни не тільки відновила загублені потужності, але й значно збільшила їх. Люди демонстрували високі взірці героїчної праці. Підприємства, евакуйовані з України, давали більше військової продукції, ніж на попередніх місцях. У глибокому тилу працювали Академія наук УРСР, університети, інститути. У ряді східних районів були відкриті школи й окремі класи з українською мовою викладання. Справі розгрому ворога була підпорядкована вся діяльність письменників України. У радянському тилу працювало 35 евакуйованих українських театрів, при яких були створені фронтові бригади.
За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території республіки цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств. Матеріальні втрати, яких зазнало господарство і населення, сягнули 1,2 трлн. крб., тобто понад третину національного багатства республіки, безпосередні втрати – 250 млрд. крб., або майже 42% втрат колишнього СРСР.
Великою була ціна перемоги. Кожний сьомий із тих майже 60 млн., які загинули у другій світовій війні, - наш співвітчизник. Це була не лише жорстока збройна боротьба протиборчих сил, а й рішуче протиборство з агресором у економічній, політичній, дипломатичній сферах, у сфері ідеології й психології. Український народ своєю участю у боротьбі з окупантами на фронті та на зайнятій ворогом території, а також своєю звитяжною працею в тилу разом з іншими народами світу зробив великий внесок у перемогу над нацизмом. Основний урок, який було винесено внаслідок масштабних бойових дій - будь-яка війна вимагає мобілізації людських і матеріальних ресурсів, несе страждання людям. Отже, треба всіма силами утриматися від вирішення питань за допомогою військової сили.
Підготував науковий співробітник
Щорського історичного
музею Ю.ДОНЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий