Куди там чужоземному до нашого:)

– А я кажу, взимку потрібно відпочивати в Буковелі.
– Що там, Ваню, твій Буковель! Ті ж дурні розмови по мобільнику та матюки, які щодня чуємо. А сервіс. Ні, мотузкою мене туди не затягнеш. Якщо зимовий курорт, то Давос або Куршевель.
А взагалі, в зимові холоди одна насолода ніжитися під тропічним сонцем.  Уявляєш: повертаємось через тиждень додому, а я чорна, як мулатки з бразильських серіалів!
– Краще б, Валю, у тебе не пика чорна, а талія,  як у тих мулаток була.
– Тьху, Ваню, ніякої романтики в душі. А я б злітала на Канари чи на Кубу.
– Це все вульгарщина. Потрібно долучатися до прекрасного і духовно збагачуватись. Якщо тропіки, то сафарі Амазонкою з мулатами або відвідати руїни стародавніх  міст ацтеків і майя, а як Єгипет, то до пірамід та сфінкса. Справжні морські курорти у Флориді або Каліфорнії.  Сидиш у шикарному ресторані на  пляжі, попиваєш віскі, а тут – бац! – Дженіфер Лопес, і платити за квиток не треба, щоб  подивитися, як вона зі сцени сідницями крутить.
– Тобі аби сідницями крутили! На дорогу краще  дивися, бач, скільки снігу намело!
– Не переймайся, Валюхо, в порівнянні із твоїми  сідницями Дженіфер Лопес відпочиває.
– Гаразд-гаразд, не треба Америки. Можна і до Парижа злітати. Сидиш у ресторані,  попиваєш пиво або коньяк і попльовуєш із висоти 300 метрів. А можна і в культурну столицю миру – Лондон гайнути. Зранку оглянули експонати в Британському музеї. Потім до Віндзорського палацу, або ще кудись, а ввечері, переповнений враженнями, в затишному пабі насолоджуєшся змістовною розмовою зі склянкою чорного бренді та келихом  духмяного елю.
– Ага, для тебе головна культурна цінність  склянками віскі та бренді глушить!
 Під’їжджаємо вже, ну й дорога: суцільна ожеледь. Обережно! А-а-а! Ледь не перекинулися!
– Спокійно, мадам! Дякувати Богу, це не Куршевель, український рівчак – не прірва в Альпах і машина в нас не броньований «Майбах». Зараз покличу Степана  або Петра,  конем зачеплять нашу «Таврію» та із замету витягнуть. Ти поки що в хатину йди, піч  розпалюй. Напевно, мороз, що всередині, що на вулиці однаковий. Адже востаннє на дачі були, коли ще картоплю копали. Заразом можеш і сало з ковбасою підсмажити.
– От-от! Замість віскі та абсенту будеш  самогонку з мужиками дудлити. Дивись мені, коли так  духовно наберешся,  та переповнишся враженнями, як торік, то ночуватимеш у сінях!
Георгій  ЛЕПНЮК