Зранку 12 березня можна було бачити, як люди збиралися на подвір’ї і в коридорах другої школи, аби висловити незгоду із планами щодо її закриття.
Наразі у цій школі навчається 270 дітей із міста та деяких сіл. Діти підвозяться не першої свіжості автобусом, що і димить, і трясеться, і ламається. Саме приміщення, його спортзала також просять ремонту та вливання коштів. Хоча – і це правда – собівартість навчання одного учня тут чи не найнижча на Сновщині, тобто економічно обгрунтована і прийнятна.
Що ж стало причиною педагогічного, батьківського й школярського протесту? А чутки про ймовірне переоблаштування цього навчального закладу у центр надання адміністративних послуг, про який, відверто кажучи, дехто почув вперше. Зрештою, на офіційних зібраннях, сесіях, засіданнях, постійних комісій про подібні реформації мова не йшла. Але, як каже приказка: «Після бою руками не кивають!», тому переживати напругу довелося всім учасникам конфлікту.
Заспокоювати людей намагалися міський голова Олександр Медведьов, заступник Сергій Силенок, новопризначений очільник освітян Володимир Карпенко.
Принаймні, і в кабінеті директора школи Оксани Макаренко, і в коридорі, і далі – у спортзалі перед схвильованими мамами, перед камерою «Сівер-Центру», з вуст посадовців пролунали чіткі запевнення у тому, що ніхто найближчим часом закривати другу школу не збирається.
Єдиний можливий варіант її реорганізації – переведення в розряд неповної середньої. І то лише за умови, якщо за 2 роки не наберуться 10-ті класи.
Словом, гостре питання з порядку денного наче б і знялося, але... Схвильовані педагоги укупі з наполегливими батьками зупинятися на усних домовленостях не збираються. У їхніх намірах - продовження діалогу з мерією, яка також за досягнення компромісу (– Авт).
За словами вчительки української мови та літератури ЗОШ І-ІІІ ст. №2 Валентини Костейкової, її рідний колектив розраховує на це і має достатній потенціал для досягнення справедливості. Не лише в реорганізаційних моментах, а й в інших освітянських клопотах – фінансових, етичних, моральних.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Наразі у цій школі навчається 270 дітей із міста та деяких сіл. Діти підвозяться не першої свіжості автобусом, що і димить, і трясеться, і ламається. Саме приміщення, його спортзала також просять ремонту та вливання коштів. Хоча – і це правда – собівартість навчання одного учня тут чи не найнижча на Сновщині, тобто економічно обгрунтована і прийнятна.
Що ж стало причиною педагогічного, батьківського й школярського протесту? А чутки про ймовірне переоблаштування цього навчального закладу у центр надання адміністративних послуг, про який, відверто кажучи, дехто почув вперше. Зрештою, на офіційних зібраннях, сесіях, засіданнях, постійних комісій про подібні реформації мова не йшла. Але, як каже приказка: «Після бою руками не кивають!», тому переживати напругу довелося всім учасникам конфлікту.
Заспокоювати людей намагалися міський голова Олександр Медведьов, заступник Сергій Силенок, новопризначений очільник освітян Володимир Карпенко.
Принаймні, і в кабінеті директора школи Оксани Макаренко, і в коридорі, і далі – у спортзалі перед схвильованими мамами, перед камерою «Сівер-Центру», з вуст посадовців пролунали чіткі запевнення у тому, що ніхто найближчим часом закривати другу школу не збирається.
Єдиний можливий варіант її реорганізації – переведення в розряд неповної середньої. І то лише за умови, якщо за 2 роки не наберуться 10-ті класи.
Словом, гостре питання з порядку денного наче б і знялося, але... Схвильовані педагоги укупі з наполегливими батьками зупинятися на усних домовленостях не збираються. У їхніх намірах - продовження діалогу з мерією, яка також за досягнення компромісу (– Авт).
За словами вчительки української мови та літератури ЗОШ І-ІІІ ст. №2 Валентини Костейкової, її рідний колектив розраховує на це і має достатній потенціал для досягнення справедливості. Не лише в реорганізаційних моментах, а й в інших освітянських клопотах – фінансових, етичних, моральних.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий