У Сновському історичному музеї вже з середини лютого діє виставка, приурочена річниці пам’яті Небесної Сотні під назвою «Портрет солдата». Це портрети чоловіків, котрі добровольцями або за призовом брали участь у військових діях на сході нашої країни. Дана виставка з 2015 року експонувалася в конгресі США, Лондоні та найбільших музеях України. До Сновська її привезли з Городні.
Створила ці незвичні роботи журналістка Вікторія Ясинська, яка з 2014 року фотографує бійців-добровольців на передовій, у госпіталях, просто серед населених пунктів. Протягом останнього року автор записувала історії війни з вуст її учасників, таким чином поєднавши портрети героїв та їх цитати, показуючи як зовнішність, так і психологічний стан захисників. Але найособливішою рисою цих портретів є очі. Саме вони передають всю суть війни на сході, весь той біль та смуток, прагнення жити в мирній країні.
На виставці такого рівня просто неможливо не побувати. Своїх героїв, людей, котрі ризикують життям заради нас, необхідно знати в обличчя. Тому не баріться, адже перебуватиме вона у місті лише до кінця наступного тижня, далі її передадуть до Корюківки.
Ми надаємо декілька цитат, які розміщені під фото героїв на представленій виставці. До речі, всього експонується сорок портретів, сорок різних бачень та роздумів про війну, дружбу, родину…
Олександр Чуб, Ніжин, Чернігівська обл.:
- Коли чоловіки мого віку воюють, я не міг бути осторонь. Коли в країні війна – потрібно бути там. На війні народжується відчуття духу і відчуття своїх серед своїх. Наші хлопці нікого не кидають, витягують з-під обстрілів не тільки поранених, але й тіла загиблих. Особисто для мене дуже важливо – це друзі і честь…
Олександр Зозуляк, с. Банилів-Підгірний, Чернівецька обл.:
- Найгірше – це втрата свого військового підрозділу, особисто, якщо я можу бути в цьому винний; ось цього я боявся більше, ніж смерті. Тому поки я лежав під танком, я думав про своїх хлопців, а не про себе - чи усі живі. Але за період бойових дій я не втратив жодного свого бійця, а усі поранені вже повернулися в стрій.
Мені здається, що тепер я став більш твердим, і війна мене загартувала. Мені доводилось командувати, давати наводки, а це все не так просто, треба бути впевненим на 100 відсотків, що ти даєш правильні координати. Щоб не було втрат серед населення, в артилерії треба бути точним.
Тетяна ЛИТВИН
Фото автора
Створила ці незвичні роботи журналістка Вікторія Ясинська, яка з 2014 року фотографує бійців-добровольців на передовій, у госпіталях, просто серед населених пунктів. Протягом останнього року автор записувала історії війни з вуст її учасників, таким чином поєднавши портрети героїв та їх цитати, показуючи як зовнішність, так і психологічний стан захисників. Але найособливішою рисою цих портретів є очі. Саме вони передають всю суть війни на сході, весь той біль та смуток, прагнення жити в мирній країні.
На виставці такого рівня просто неможливо не побувати. Своїх героїв, людей, котрі ризикують життям заради нас, необхідно знати в обличчя. Тому не баріться, адже перебуватиме вона у місті лише до кінця наступного тижня, далі її передадуть до Корюківки.
Ми надаємо декілька цитат, які розміщені під фото героїв на представленій виставці. До речі, всього експонується сорок портретів, сорок різних бачень та роздумів про війну, дружбу, родину…
Олександр Чуб, Ніжин, Чернігівська обл.:
- Коли чоловіки мого віку воюють, я не міг бути осторонь. Коли в країні війна – потрібно бути там. На війні народжується відчуття духу і відчуття своїх серед своїх. Наші хлопці нікого не кидають, витягують з-під обстрілів не тільки поранених, але й тіла загиблих. Особисто для мене дуже важливо – це друзі і честь…
Олександр Зозуляк, с. Банилів-Підгірний, Чернівецька обл.:
- Найгірше – це втрата свого військового підрозділу, особисто, якщо я можу бути в цьому винний; ось цього я боявся більше, ніж смерті. Тому поки я лежав під танком, я думав про своїх хлопців, а не про себе - чи усі живі. Але за період бойових дій я не втратив жодного свого бійця, а усі поранені вже повернулися в стрій.
Мені здається, що тепер я став більш твердим, і війна мене загартувала. Мені доводилось командувати, давати наводки, а це все не так просто, треба бути впевненим на 100 відсотків, що ти даєш правильні координати. Щоб не було втрат серед населення, в артилерії треба бути точним.
Тетяна ЛИТВИН
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий