На краю поля стояли Любов і Розлука і милувалися молодою парою. Розлука каже Любові: «Давай посперечаємося, я їх розлучу!»
Любов каже: «Зачекай, давай я зроблю до них всього лише один підхід, а затим ти зможеш підходити до них стільки, скільки захочеш – і тоді ми побачимо, чи зможеш ти їх розлучити?»
Розлука погодилась. Любов підійшла до молодої пари, доторкнулася до неї, заглянула в очі і побачила, як між ними пробігла іскринка. Любов відійшла і каже: «Тепер твоя черга». Розлука вимовила: «Ні, зараз я нічого не можу зробити – зараз їхні серця наповнені любов’ю. Я прийду до них пізніше». Минув час. Розлука заглянула в дім і побачила молоду маму з немовлям, батька. Розлука сподівалась, що любов уже минула, і тому з надією переступила поріг їхнього будинку. Але, поглянувши в їхні очі, вона побачила Вдячність. Розлука повернулася і сказала: «Я прийду до них пізніше».
Пройшов час. Розлука знову з’явилася до них – у будинку шуміли діти, з роботи прийшов стомлений чоловік, мати заспокоювала дітей. Розлука сподівалась, що ось тепер вона точно зможе їх розлучити – адже за цей час і Любов, і Вдячність вже давно мали б вивітритися із їхніх сердець. Але, заглянувши в їхні очі, вона побачила Увагу і Розуміння. «Я загляну пізніше», - сказала Розлука.
Пройшов час. Знову прийшла в їхній дім Розлука. Дивиться вона - діти вже дорослі, сивий батько пояснює щось своїм дітям, дружина щось готує на кухні. Подивилася вона в їхні очі і розчаровано позіхнула: вона побачила у них Довіру. «Я прийду пізніше», - сказала Розлука і вийшла.
Пройшов іще час. Заглядає Розлука в дім, дивиться, а там бігають онуки, біля каміну сидить, засмутившись, старенька жінка. Розлука дивиться і думає про себе: «Ну ось, схоже, мій час прийшов!» Хотіла вона поглянути старенькій в очі, але та встала і вийшла з будинку. Розлука пішла за нею. Незабаром старенька дійшла до цвинтаря й сіла біля могили. Це була могила її чоловіка.
«Схоже, я запізнилася, - подумала Розлука, - час зробив за мене мою роботу». І Розлука заглянула у заплакані очі старенької. А в них вона побачила Пам’ять - Пам’ять про Любов, Вдячність, Повагу, Розуміння і Довіру.
Любов каже: «Зачекай, давай я зроблю до них всього лише один підхід, а затим ти зможеш підходити до них стільки, скільки захочеш – і тоді ми побачимо, чи зможеш ти їх розлучити?»
Розлука погодилась. Любов підійшла до молодої пари, доторкнулася до неї, заглянула в очі і побачила, як між ними пробігла іскринка. Любов відійшла і каже: «Тепер твоя черга». Розлука вимовила: «Ні, зараз я нічого не можу зробити – зараз їхні серця наповнені любов’ю. Я прийду до них пізніше». Минув час. Розлука заглянула в дім і побачила молоду маму з немовлям, батька. Розлука сподівалась, що любов уже минула, і тому з надією переступила поріг їхнього будинку. Але, поглянувши в їхні очі, вона побачила Вдячність. Розлука повернулася і сказала: «Я прийду до них пізніше».
Пройшов час. Розлука знову з’явилася до них – у будинку шуміли діти, з роботи прийшов стомлений чоловік, мати заспокоювала дітей. Розлука сподівалась, що ось тепер вона точно зможе їх розлучити – адже за цей час і Любов, і Вдячність вже давно мали б вивітритися із їхніх сердець. Але, заглянувши в їхні очі, вона побачила Увагу і Розуміння. «Я загляну пізніше», - сказала Розлука.
Пройшов час. Знову прийшла в їхній дім Розлука. Дивиться вона - діти вже дорослі, сивий батько пояснює щось своїм дітям, дружина щось готує на кухні. Подивилася вона в їхні очі і розчаровано позіхнула: вона побачила у них Довіру. «Я прийду пізніше», - сказала Розлука і вийшла.
Пройшов іще час. Заглядає Розлука в дім, дивиться, а там бігають онуки, біля каміну сидить, засмутившись, старенька жінка. Розлука дивиться і думає про себе: «Ну ось, схоже, мій час прийшов!» Хотіла вона поглянути старенькій в очі, але та встала і вийшла з будинку. Розлука пішла за нею. Незабаром старенька дійшла до цвинтаря й сіла біля могили. Це була могила її чоловіка.
«Схоже, я запізнилася, - подумала Розлука, - час зробив за мене мою роботу». І Розлука заглянула у заплакані очі старенької. А в них вона побачила Пам’ять - Пам’ять про Любов, Вдячність, Повагу, Розуміння і Довіру.
Комментариев нет:
Отправить комментарий