Народився Максим Авдієнко 29 січня 1998 року у с.Гірськ. Навчався в місцевій школі, а потім в гімназії, згодом вступив до Сновського ВПУЛГ за спеціальністю «Озеленювач, лісник, єгер». Отримавши диплом, у липні 2016-го, він добровільно був направлений Щорським районним віськовим комісаріатом на службу за контрактом. Спочатку юнак проходив військові навчання у с.Старичі на Львівщині, а після їх закінчення продовжив службу у військовій частині 36-ої окремої бригади морської піхоти на посаді номера обслуги зенітно-артилерійської батареї роти вогневої підтримки.
Його повернення вдома чекали молода дружина, батьки, брат, бабуся, всі рідні та друзі. Проте повернутися живим Максиму не судилося…
Бійцям військової частини А 1275, де служив наш земляк, доводилося виконувати завдання командування в зоні бойових дій на сході країни. Під час одного з них і поліг 20-річний Максим Авдієнко, захищаючи суверенітет і незалежність нашої держави.
Зустрічати траурний кортеж із загиблим героєм на в’їзд до Рогізок виїхали міський голова Олександр Медведьов та його заступники, голова райдержадміністрації Валерій Радібеда, військовий комісар Ігор Батюк, мешканці Сновська та навколишніх сіл. Моторошно було дивитися на автомобіль з написом «Евакуація 200» і усвідомлювати, що він везе додому тіло молодого хлопця, чиє життя обірвалося у розквіті сил, надій і планів на майбутнє...
Люди вночі зі свічками в руках проводжали в останню путь загиблого матроса-земляка, стоячи на колінах вздовж дороги, якою його везли. Діти, дорослі й люди похилого віку... Рогізки, Кучинівка, В.Щимель, Сновськ, Гвоздиківка, Камка, Нові Боровичі, Жовідь, Піщанка, Гірськ… Ніхто їх не змушував виходити на трасу - їх вело серце, а сльози котилися самі. Супроводжували тіло шість матросів на чолі зі старшим бригади, майором Костянтином Грищуком. Був серед них і друг Максима, Олександр Лобур з Нових Борович. «Сашо, чому так сталося? Чому не вберегли мого Максима?» – плаче дружина. А у відповідь – біль в очах і тиша…
На площу Сновська, куди о 21.30 прибув траурний кортеж, попрощатися з Максимом Авдієнком прийшло сотні людей. «Герої не вмирають!» - лунало над нічним містом. Заупокійну літію над труною з воїном відправив отець Павло, благочинний церков району.
Після 23.00 загиблого бійця перевезли до с.Гірськ, на його батьківщину. У суботу, 8 вересня, Максима Авдієнка з усіма воєнними почестями поховали на сільському кладовищі. Відспівали воїна у Свято-Миколаївській церкві с.Гірськ. До жалобної процесії долучилися чи не всі мешканці Гірська, керівники громади та району, Сновського земляцтва в Чернігівській області, військовий комісар, учасники АТО та ООС, солдати-строковики, друзі Максима, однокласники, жителі навколишніх сіл та міста Сновськ.
На честь воїна і незабутню пам`ять про нього пролунали постріли військового салюту. Вічна слава героям!
Лариса МАРТИНЕНКО
Його повернення вдома чекали молода дружина, батьки, брат, бабуся, всі рідні та друзі. Проте повернутися живим Максиму не судилося…
Бійцям військової частини А 1275, де служив наш земляк, доводилося виконувати завдання командування в зоні бойових дій на сході країни. Під час одного з них і поліг 20-річний Максим Авдієнко, захищаючи суверенітет і незалежність нашої держави.
Зустрічати траурний кортеж із загиблим героєм на в’їзд до Рогізок виїхали міський голова Олександр Медведьов та його заступники, голова райдержадміністрації Валерій Радібеда, військовий комісар Ігор Батюк, мешканці Сновська та навколишніх сіл. Моторошно було дивитися на автомобіль з написом «Евакуація 200» і усвідомлювати, що він везе додому тіло молодого хлопця, чиє життя обірвалося у розквіті сил, надій і планів на майбутнє...
Люди вночі зі свічками в руках проводжали в останню путь загиблого матроса-земляка, стоячи на колінах вздовж дороги, якою його везли. Діти, дорослі й люди похилого віку... Рогізки, Кучинівка, В.Щимель, Сновськ, Гвоздиківка, Камка, Нові Боровичі, Жовідь, Піщанка, Гірськ… Ніхто їх не змушував виходити на трасу - їх вело серце, а сльози котилися самі. Супроводжували тіло шість матросів на чолі зі старшим бригади, майором Костянтином Грищуком. Був серед них і друг Максима, Олександр Лобур з Нових Борович. «Сашо, чому так сталося? Чому не вберегли мого Максима?» – плаче дружина. А у відповідь – біль в очах і тиша…
На площу Сновська, куди о 21.30 прибув траурний кортеж, попрощатися з Максимом Авдієнком прийшло сотні людей. «Герої не вмирають!» - лунало над нічним містом. Заупокійну літію над труною з воїном відправив отець Павло, благочинний церков району.
Після 23.00 загиблого бійця перевезли до с.Гірськ, на його батьківщину. У суботу, 8 вересня, Максима Авдієнка з усіма воєнними почестями поховали на сільському кладовищі. Відспівали воїна у Свято-Миколаївській церкві с.Гірськ. До жалобної процесії долучилися чи не всі мешканці Гірська, керівники громади та району, Сновського земляцтва в Чернігівській області, військовий комісар, учасники АТО та ООС, солдати-строковики, друзі Максима, однокласники, жителі навколишніх сіл та міста Сновськ.
На честь воїна і незабутню пам`ять про нього пролунали постріли військового салюту. Вічна слава героям!
Лариса МАРТИНЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий