День матері – одне з найзворушливіших свят, тому що кожен із нас з дитинства і на все життя несе в своїй душі єдиний і неповторний образ – образ своєї мами, яка все зрозуміє, пробачить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити, незважаючи ні на що.
Тамару Назаренко, без сумніву, можна назвати Мамою з великої літери – вона виростила та виховала п’ятьох дітей. Кожному з них все життя віддаючи всю свою любов та сили. Біля кожного проводила безсонні ночі, коли той хворів, з кожним розділяла перші успіхи та невдачі, для кожного стала не просто мамою, а й подругою та товаришкою, до якої можна звернутися з будь-якою проблемою, за будь-якою порадою.
Свою першу донечку Оксану жінка народила одразу, як вийшла заміж – в 19 років. Тоді вона працювала у Чернігові на капроновій фабриці та планувала життя у великому місті. Та доля з цим чоловіком не склалася і Тамара Олексіївна повернулася до рідної Тур’ї, де мешкає і досі.
Там, влаштувавшись кухарем у табірну бригаду, вперше і побачила свого майбутнього чоловіка Михайла, подальше життя з яким було сповнене лише найкращих моментів та емоцій. Від коханого чоловіка жінка народила ще чотирьох дітей – двох синів – Анатолія та Михайла, і донечок – Марію та Катерину.
Шістнадцять років тому чоловіка не стало, а виходити заміж знову, після такої важкої втрати Тамара Олексіївна не захотіла.
Марія, донька жінки, розповідає про свого батька лише найкращі слова та згадує, яким добрим та лагідним він був. Згадує, як на кожне восьме березня той вставав раненько, готував сніданок для своїх донечок та дружини, дарував маленькі подаруночки та квіти. Зараз, каже вона, таких чоловіків дуже мало. Тому, мабуть, мама і не стала шукати нікого кращого, бо такого просто немає.
Декілька років тому Тамара Назаренко отримала почесне звання «Мати-героїня» та грошову допомогу. Кошти вирішили витратити з користю – придбали додому трактора, яким і обробляють власний город.
Раніше у жінки було величезне господарство, зараз, в 61 рік, здоров’я почало підводити і тепер вона тримає лише поросятко та курей.
Вся велика родина дуже часто збирається разом не тільки на свята, але й щоб допомогти на городі та по господарству, а найголовніше – щоб насолодитися часом, проведеним у колі найрідніших людей.
Тетяна ЛИТВИН
Фото з архіву героїні
Тамару Назаренко, без сумніву, можна назвати Мамою з великої літери – вона виростила та виховала п’ятьох дітей. Кожному з них все життя віддаючи всю свою любов та сили. Біля кожного проводила безсонні ночі, коли той хворів, з кожним розділяла перші успіхи та невдачі, для кожного стала не просто мамою, а й подругою та товаришкою, до якої можна звернутися з будь-якою проблемою, за будь-якою порадою.
Свою першу донечку Оксану жінка народила одразу, як вийшла заміж – в 19 років. Тоді вона працювала у Чернігові на капроновій фабриці та планувала життя у великому місті. Та доля з цим чоловіком не склалася і Тамара Олексіївна повернулася до рідної Тур’ї, де мешкає і досі.
Там, влаштувавшись кухарем у табірну бригаду, вперше і побачила свого майбутнього чоловіка Михайла, подальше життя з яким було сповнене лише найкращих моментів та емоцій. Від коханого чоловіка жінка народила ще чотирьох дітей – двох синів – Анатолія та Михайла, і донечок – Марію та Катерину.
Шістнадцять років тому чоловіка не стало, а виходити заміж знову, після такої важкої втрати Тамара Олексіївна не захотіла.
Марія, донька жінки, розповідає про свого батька лише найкращі слова та згадує, яким добрим та лагідним він був. Згадує, як на кожне восьме березня той вставав раненько, готував сніданок для своїх донечок та дружини, дарував маленькі подаруночки та квіти. Зараз, каже вона, таких чоловіків дуже мало. Тому, мабуть, мама і не стала шукати нікого кращого, бо такого просто немає.
Декілька років тому Тамара Назаренко отримала почесне звання «Мати-героїня» та грошову допомогу. Кошти вирішили витратити з користю – придбали додому трактора, яким і обробляють власний город.
Раніше у жінки було величезне господарство, зараз, в 61 рік, здоров’я почало підводити і тепер вона тримає лише поросятко та курей.
Вся велика родина дуже часто збирається разом не тільки на свята, але й щоб допомогти на городі та по господарству, а найголовніше – щоб насолодитися часом, проведеним у колі найрідніших людей.
Тетяна ЛИТВИН
Фото з архіву героїні
Комментариев нет:
Отправить комментарий