Скрипка – один із найкрасивіших та найдосконаліших музичних інструментів. Його звучання наповнює серце спокоєм та умиротворенням вже з першої секунди, з першої ноти.
Саме з цієї першої ноти, викладач Сновської дитячої музичної школи імені Н.Г. Рахліна Надія Козієва і збагнула, що цей інструмент призначений саме для неї. Ще у вісім років, взявши скрипку до рук вперше, вона зрозуміла – це те, чим вона хоче займатися все життя.
Так, починаючи із другого класу, дівчинка стала вдало поєднувати і основні заняття у ЗОШ №1 і такі довгоочікувані та улюблені заняття у музичній школі.
Наставницею та найулюбленішою вчителькою, на яку хотілося рівнятися, стала нині вже покійна Олена Косіцька – жінка вишукана, інтелігентна та красива. Саме вона вчила тоді ще маленьку Надію всією душею любити музику та цілковито віддавати себе справі, яку розпочала, наголошуючи – щоб стати справжнім професіоналом, потрібно все життя, не шкодуючи власних сил та праці, вчитися та вдосконалюватися.
– Батьки ніколи не змушували мене ходити на заняття та займатися музикою. Це потрібно було перш за все мені. Завжди із нетерпінням я чекала дня, коли зможу взяти до рук скрипку та вчитися і ще раз вчитися. Хотілося постійно рухатися та вдосконалюватися не тільки для себе, а й для матері з татом, які завжди мене підтримували та допомагали. Не знаю, де бралося стільки сили та енергії, адже окрім цього я ходила танцювати у «Ягідки» та обожнювала займатися спортом, особливо бігом та гімнастикою.
Навчалася Надія Козієва спершу у Чернігівському музичному училищі, далі вступила до Харківської консерваторії на оркестровий (струнний) факультет, отримавши спеціальність «Педагог, артист оркестру, артист ансамблю».
Був період, коли жінка працювала у консерваторії, музичній школі при школі-інтернаті, у Чернігівській обласній філармонії і паралельно була концертмейстером оркестру, як симфонічного, так і концертного, а також грала у військово-музичному центрі сухопутних військ України.
– У кожному з цих закладів, - розповідає Надія Григорівна, я здобувала не тільки колосальний досвід, але і неабияке задоволення від улюбленої справи. Постійно прагнучи самовдосконалення та нових відчуттів, я разом із трьома колегами прийняла пропозицію артистів оркестру виступати разом в камерному квартеті на кораблі. Там я виконувала роль першої скрипки і здобула непоганий досвід. До того ж це дало змогу подорожувати та побачити на власні очі багато країн світу.
У 2013 році Надія Григорівна повернулася до рідного Сновська, де влаштувалася викладачем скрипки та створила ансамбль скрипалів «Надія» у музичній школі імені Н.Г. Рахліна, і працює там вже сім років.
– У цій школі все було таким рідним та знайомим, - згадує пані Надія. –Затишні класи, ті ж музичні інструменти, тепла атмосфера та ще мої викладачі, які й навчили мене любити та шанувати музику.
Зараз у мене займається десять учнів. Кожен по-своєму унікальний та талановитий. Проте, більшість діток опановують знання виключно для себе, не будуючи планів щодо подальшої музичної кар’єри. Можливо, це і на краще, адже скрипка – інструмент не для всіх. І щоб дійсно добитися вагомих результатів, потрібно не просто любити музику, а жити нею.
У любові до мистецтва зростає і син Надії – дев’ятикласник Богдан, який вже шість років займається музикою.
– Мій син, як і я, обожнює спорт та активний спосіб життя. У спортивній школі серйозно займався футболом, та коли потрібно було зробити вибір між тим, що важливіше – обрав музику. Зараз грає на тромбоні та баритоні і обожнює виступати в оркестрі. Мабуть, любов до мистецтва у нього зародилася ще з раннього дитинства, коли я частенько брала його з собою на концерти та репетиції.
Надія Козієва – трудоголік. Вона обожнює свою роботу і ладна годинами поспіль не випускати із рук улюбленої скрипки. А вже декілька років поспіль вона почала виступати сольно у місцевих закладах культури. Робить це не для популярності чи гонорарів, а виключно для власного задоволення.
Вільного часу у Надії Григорівни не багато, а той, що з’являється, вона витрачає на саморозвиток та навчання, вважаючи, що людина ніколи не повинна зупинятися на досягнутому і постійно вдосконалюватися. А ще, вона продовжує активно займатися спортом та завжди із задоволенням витрачає час на повсякденні домашні клопоти та час, проведений зі своїм сином.
Тетяна ЛИТВИН
Фото з архіву героїні
Саме з цієї першої ноти, викладач Сновської дитячої музичної школи імені Н.Г. Рахліна Надія Козієва і збагнула, що цей інструмент призначений саме для неї. Ще у вісім років, взявши скрипку до рук вперше, вона зрозуміла – це те, чим вона хоче займатися все життя.
Так, починаючи із другого класу, дівчинка стала вдало поєднувати і основні заняття у ЗОШ №1 і такі довгоочікувані та улюблені заняття у музичній школі.
Наставницею та найулюбленішою вчителькою, на яку хотілося рівнятися, стала нині вже покійна Олена Косіцька – жінка вишукана, інтелігентна та красива. Саме вона вчила тоді ще маленьку Надію всією душею любити музику та цілковито віддавати себе справі, яку розпочала, наголошуючи – щоб стати справжнім професіоналом, потрібно все життя, не шкодуючи власних сил та праці, вчитися та вдосконалюватися.
– Батьки ніколи не змушували мене ходити на заняття та займатися музикою. Це потрібно було перш за все мені. Завжди із нетерпінням я чекала дня, коли зможу взяти до рук скрипку та вчитися і ще раз вчитися. Хотілося постійно рухатися та вдосконалюватися не тільки для себе, а й для матері з татом, які завжди мене підтримували та допомагали. Не знаю, де бралося стільки сили та енергії, адже окрім цього я ходила танцювати у «Ягідки» та обожнювала займатися спортом, особливо бігом та гімнастикою.
Навчалася Надія Козієва спершу у Чернігівському музичному училищі, далі вступила до Харківської консерваторії на оркестровий (струнний) факультет, отримавши спеціальність «Педагог, артист оркестру, артист ансамблю».
Був період, коли жінка працювала у консерваторії, музичній школі при школі-інтернаті, у Чернігівській обласній філармонії і паралельно була концертмейстером оркестру, як симфонічного, так і концертного, а також грала у військово-музичному центрі сухопутних військ України.
– У кожному з цих закладів, - розповідає Надія Григорівна, я здобувала не тільки колосальний досвід, але і неабияке задоволення від улюбленої справи. Постійно прагнучи самовдосконалення та нових відчуттів, я разом із трьома колегами прийняла пропозицію артистів оркестру виступати разом в камерному квартеті на кораблі. Там я виконувала роль першої скрипки і здобула непоганий досвід. До того ж це дало змогу подорожувати та побачити на власні очі багато країн світу.
У 2013 році Надія Григорівна повернулася до рідного Сновська, де влаштувалася викладачем скрипки та створила ансамбль скрипалів «Надія» у музичній школі імені Н.Г. Рахліна, і працює там вже сім років.
– У цій школі все було таким рідним та знайомим, - згадує пані Надія. –Затишні класи, ті ж музичні інструменти, тепла атмосфера та ще мої викладачі, які й навчили мене любити та шанувати музику.
Зараз у мене займається десять учнів. Кожен по-своєму унікальний та талановитий. Проте, більшість діток опановують знання виключно для себе, не будуючи планів щодо подальшої музичної кар’єри. Можливо, це і на краще, адже скрипка – інструмент не для всіх. І щоб дійсно добитися вагомих результатів, потрібно не просто любити музику, а жити нею.
У любові до мистецтва зростає і син Надії – дев’ятикласник Богдан, який вже шість років займається музикою.
– Мій син, як і я, обожнює спорт та активний спосіб життя. У спортивній школі серйозно займався футболом, та коли потрібно було зробити вибір між тим, що важливіше – обрав музику. Зараз грає на тромбоні та баритоні і обожнює виступати в оркестрі. Мабуть, любов до мистецтва у нього зародилася ще з раннього дитинства, коли я частенько брала його з собою на концерти та репетиції.
Надія Козієва – трудоголік. Вона обожнює свою роботу і ладна годинами поспіль не випускати із рук улюбленої скрипки. А вже декілька років поспіль вона почала виступати сольно у місцевих закладах культури. Робить це не для популярності чи гонорарів, а виключно для власного задоволення.
Вільного часу у Надії Григорівни не багато, а той, що з’являється, вона витрачає на саморозвиток та навчання, вважаючи, що людина ніколи не повинна зупинятися на досягнутому і постійно вдосконалюватися. А ще, вона продовжує активно займатися спортом та завжди із задоволенням витрачає час на повсякденні домашні клопоти та час, проведений зі своїм сином.
Тетяна ЛИТВИН
Фото з архіву героїні
Комментариев нет:
Отправить комментарий