Офіційне призначення на посаду відбулося 25 січня. Проте виконувати обов’язки директора Світлана Миколаївна почала ще з початку навчального року.
У галузі освіти вона працює з 1989 року. Починала з педагога-організатора у Гвоздиківській школі, а коли там з’явилася вакансія вчителя української мови та літератури – поступила на філологічний факультет Ніжинського інституту (заочне відділення), хоч і мріяла спершу про фізико-математичний.
У 2000 році школу реорганізували і Світлана Миколаївна влаштувалася у міську школу №2. Щоправда, знову педагогом-організатором. На цій посаді пробула недовго, майже одразу стала вчити дітей рідної мови, паралельно виконуючи обов’язки заступника з виховної роботи, а з 2015-го стала заступником з навчально-виховної.
Про роботу у школі Світлана Росик мріяла ще з дитинства. Вона захоплювалася своїми вчителями, їх розумом, вихованістю та інтелігентністю. До речі, навчалася вона також у ЗОШ №2, тож сміливо каже, що все її життя проходить у цьому навчальному закладі.
Зараз через надзвичайно велику кількість паперової роботи Світлана Миколаївна викладає лише у п’ятому класі. Певна річ, навантажень на плечі жінки лягло набагато більше, та її підтримує та допомагає колектив – люди, які завжди мають креативні, цікаві ідеї та неординарне, творче мислення.
– Торік нам нарешті повністю зробили покрівлю, поставили нові вхідні двері, вікна, - розповідає директорка.
Та роботи у закладі ще дуже багато. Ми мріємо про оновлення фасаду будівлі, ремонт спортивної зали. Там, до речі, не проводився ремонт ще з тих пір, коли я була школяркою. Єдине – прибрали стінку і цим самим його трохи розширили. А у нашій школі є талановиті діти, які обожнюють спорт і дуже хотілося б, щоб вони могли реалізовувати свої вміння та навички. Дуже старі у нас і меблі.
І хоча заклад має свої недоліки та потребує ремонту, ми з колективом докладаємо всіх зусиль для того, аби він розвивався, аби думок у посадовців щодо його закриття більше не виникало. Бо дуже хочеться, щоб школа з такою історією, досвідченими педагогами та гідною якістю освіти ще довгі роки тримала свої двері відкритими для майбутнього нашої нації – дітей.
Тетяна ЛИТВИН
Комментариев нет:
Отправить комментарий