Жителі Гірська отримали гуманітарну допомогу і взялися за оранку городів

 

Близько 80 жителів Гірська продовжують топтати свій земний ряст у рідному селі, від якого до кордону з Росією рукою подати. Живуть, за словами в.о.старости Олени Анищенко (нині заміняє Володимира Апришка, котрий у відпустці) дружно, як ті бджілочки у вулику, тобто всі один за одного. Привезли їм гуманітарні продовольчі набори, тож люди не штовхалися, не чубилися, навпаки, намагалися взяти коробку сусіду, який не в змозі дійти до центру.

З настанням тепла всі вони завзято заворушилися на своїх городах, де звичайно садять картоплю, буряки, моркву, все необхідне для харчування. Адже купувати весь перелік продовольчих товарів у магазині не багатьом виходить – пенсії мізерні мають, хоч і гнули спини свого часу в колгоспі по 45 років, хоч і стажу трудового вдосталь мають.

Городи свої горяни орють тракторцями, мотоблоками і одним – єдиним конем, що залишився у місцевого господаря. Ціни встановлюють прийнятні, бо «здирати шкіру» просто нема з кого: всі, то сусід, то родич, то товариш. У війну робити бізнес на людських проблемах якось не личить,­ зауважила  на це одна тамтешня аборигенка.

Отже, у Гірську якось так: дружно, сильно, по­справжньому!