понедельник, 26 мая 2025 г.

Вона – справжня! Точніше не скажеш

 

Добра, чуйна, щира людина, яка може заспокоїти, при необхідності - розрадити, підтримати – і все це про травневу ювілярку, авторитетну представницю новоствореного ЦНАПу, його провідного спеціаліста Ніну Кухаренко.



За плечима у неї досить нелегке життя, відповідальні посади, переселення зі вщент спаленого Єліного у Сновськ, низка інших земних клопотів, з якими, дякуючи Богу, Ніна Миколаївна, справляється гідно.

Нинішнім буттям вона задоволена, не беручи до уваги ту ситуацію, в якій уся країна, уся сім’я, рідні, близькі… Ймення їй – війна! В зоні неабияких ризиків на Харківщині нині перебуває син Володимир з дружиною й двома дітками, що постійно ятрить її серце. А ще у ньому  у Ніни Миколаївни її рідне село, зруйнована оселя, де донедавна все кипіло, цвіло, буяло і росло. Скільки міг, скільки виходило там перебував її вірний і люблячий чоловік Анатолій. Раніше трудився в колгоспі і реформованому  господарстві трактористом, затим взяв на себе основні навантаження в роботі на власних земельних наділах, по господарству.

А воно в Кухаренок, як у чи не всіх трудоголіків-єлінців було чимале: і корова, і свині, і всіляка птиця, тож господар вмів і доїти, і корми готувати, і все те робити, без чого в селі не вижити і не живуть.

Ніна Миколаївна була й залишається його сонечком, розрадою, у деякій мірі, мозковим центром дій та планів.

Вони – світлі, оптимістичні, направлені на позитив, на хороші зміни. Тепер у них замість повністю зруйнованого в результаті бойових дій сільського житла - міське, до якого звикають, пристосовуються.

Приїжджає у гості до мами й тата красуня – доня Оля, яка разом з чоловіком проживає в сусідній Корюківці, навідується кума Таня, котра також вимушена була полишати Єліне і облаштовуватися в Гвоздиківці, приходять побачитися подруга Наташа, інші земляки.

Адже Ніну Миколаївну, як голову райради, а перед цим продавчиню місцевого магазину знали і поважали від великого до малого.

Словом, вона досі в строю, в прекрасній формі, затребувана, з духовним і душевним стрижнем, людською м’якістю і делікатністю, яких ще пошукати треба. Справжня! І точніше не скажеш!     

Комментариев нет:

Отправить комментарий