Чернігівські представники ЗМІ побували у Верховній Раді

Тренінги від Громадської організації «Інтерньюз-Україна» завжди цікаві і пізнавальні. От і в березні цього року в рамках Програми USAID «РАДА», що реалізується Фондом Східна Європа, мені вдалося завдяки їй побувати разом з колегами-журналістами Чернігівщини у Верховній Раді.

Учасники прес-туру побували на засіданні комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності за участі голови комітету Андрія Кожемякіна, депутатів Мустафи Наєма, Юрія Луценка та інших. Дізналися, як готуються законопроекти, скільки комітетів вони повинні пройти до того, як вони потраплять у зал засідань Верховної Ради на голосування. До речі, всі ці кроки досить докладно представники ЗМІ розбирали у Школі парламентської журналістики з Володимиром Крижанівським – старшим консультантом Програми «РАДА». 

У день нашого візиту, народні обранці обговорювали Закон №4057 щодо конфіскації 50 млрд. грн. у Януковича. Цікаво було поспілкуватися з депутатами від Чернігівщини від різних політичних сил. На розмову з журналістами під час перерви пленарного засідання за круглим столом зібралися Олександр Черненко, Сергій Березенко, Анна Романова, Анатолій Євлахов та Олександр Кодола (Василь Амельченко зі Щорсівщини чомусь не захотів зустрітися з земляками, хоча в залі засідань був).  Вони відповіли на безліч запитань, що стосувалися їхньої роботи в Парламенті, перспективи Чернігівщини. Разом з ними ми побували у ложі преси, де працюють журналісти відомих телеканалів та друкованих видань.

Анатолій Євлахов переймається проблемою автодоріг області. Адже Львів, Одеса та Черкаси отримують кошти від надлишкових надходжень із митних платежів, а Чернігів чомусь ні. Але для цього треба, щоб законопроект знайшов підтримку у більшості депутатів. Також, відвідуючи райони свого виборчого округу він помітив дивну тенденцію: якщо в людини нема роботи, вона не намагається вчитися, шукати нову роботу, а просто іде шляхом найменшого спротиву – п’є і звинувачує всіх навколо.  

 Анна Романова розповіла про свої законопроекти в розрізі «Чернігівщина туристична». Добре, аби вони пройшли, люди б отримали робочі місця, а область кошти від туристів, бо на Чернігівщині, багатій історичними пам’ятками,  є що показати. Проте знову ж постає питання – якість доріг.

Говорили про переваги децентралізації, але постало питання: «Як же наповнювати місцеві бюджети, коли підприємства розташовані на території громад, а податок від діяльності іде в Київ. Де вони зареєстровані?» Олександр Черненко запевнив, що розподіл коштів з держбюджету для громад буде вирішуватися.

Сергій Березенко пообіцяв, що Чернігівський Національний педуніверситет повинен стати колегіумом. Коли мова зайшла про освіту, ми поцікавилися, а як з відбувається розподіл депутатів по комітетах: відповідно до їхньої освіти чи все ж таки партійних квот у першу чергу. Виходить, що і те, і інше. Цікаво, що за законом кандидат у  народні депутати повинен бути громадянином України, якому виповнилося 21 рік, але обов’язкової вищої освіти чи навіть володіння українською мовою йому не потрібно!  А вони ж пишуть потім закони для нас з вами… У нинішній каденції 421 депутат і серед них є такі, що не навчалися у вузах.

художнє полотно «Державотворення» (художник О. Г. Кулаков), на якому відображено момент прийняття Акту проголошення незалежності України. 

С.Березенко, А.Романова, О.Черненко, О.Кодола та А.Євлахов спілкуються з журналістами під час перерви пленарного засідання.

Сесійна зала з ложі преси.

Меню у їдальні Верховної Ради.

Логічно, що тоді трапляються й помилки. Наприклад, при перейменування Щорського району Чернігівської області. В законопроекті  він зазначений як Щорсівський, а це ж помилка! Якщо він вступить в дію, людям доведеться змінювати свої документи, але виникне невідповідність у назві. На що Анна Романова порадила зробити письмове звернення до Верховної Ради: «І взагалі, пора привчатися нам українцям не до  словесних баталій, а до письмових заяв. Поговорили й забули! А ви напишіть запит, звернення, скаргу у відповідну інстанцію, її зареєструють обов’язково і нададуть у певні строки відповідь. Це вже буде щось, а не просто слова».

Час розмови сплив дуже швидко, народні обранці спілкувалися невимушено, від запитань не ховалися. Залишила зустріч з ними дуже приємне враження. Молоді, енергійні, вони дійсно хочуть змінити на краще життя в державі, але не завжди вдається задумане, витрачається час і сили на між політичні домовленості і не тільки. Перерва в залі затягувалась, депутати переймалися, що цей час можна було б використати раціональніше, а доводиться знаходитися в будівлі Верховної Ради і чекати в кулуарах. «Під кінець дня часто відчуваєш вигорання і спустошення» - скаржилися вони нам.

Ми встигли не тільки поспілкуватися з депутатами, а й для нас провели екскурсію будівлею під куполом. Вона нагадала велетенський музей. Дуже багато картин, цікаві архітектурні композиції, кришталеві люстри і прикрашенні стеля та стіни візерунками з сусальним золотом, багато студентів та учнів, що прийшли на екскурсію, виставки в коридорах… Тільки можливо більше ніж у звичайному музеї, охоронців. Верховна Рада збудована ще в далекому 1939 році спеціально для засідань уряду, коли на початку 1934 столиця УРСР була перенесена з Харкова в Київ.

У 90-х роках минулого століття будинок  Верховної Ради зазнав певної реконструкції та декомунізації. В 2001 р. з фасаду були зняті чотири декоративні серпи й молоти. Статуя Леніна, що була розміщена позаду президії, була демонтована, замість неї встановлено стилізований  Державний Прапор України. Згодом прибрали комуністичну символіку, проте картину на стелі «Квітуча Україна» залишилась. Ми побували у новій конференц-залі, розташованій під   сесійною залою. Це переобладнане приміщення кінозалу з новими меблями, з відеокамерами. Тут проходять церемонії нагородження почесними відзнаками голови Верховної Ради. Загалом Верховна Рада займає 15 будівель у Києві. Багатоповерхівка, де відбуваються засідання профільних комітетів, є їдальня і навіть дитяча кімната сполучені з головним приміщенням підземними переходами, що дуже зручно. Депутатам не потрібно виходити на вулицю, проходити контроль через металошукачі, одягатися-роздягатися і знову повертатися назад. Тут в цих переходах і коридорах є сувенірні крамнички з книгами, іконами, ювелірними прикрасами тощо.

Обідали ми в їдальні Верховної Ради. Ввічливий персонал, смачні свіжі страви, ціни помірні, над столиками під стелею встановлені телевізори, в яких постійно транслюють засідання з Парламенту. До речі. Величезний монітор встановлено і в кулуарах Верховної Ради. Тож якщо навіть депутат вийшов з сесійної зали, він залишається в курсі всіх подій. А виходять вони часто, як ми помітили, виправдовуючись, що дуже не зручні стільці і важко цілий день висидіти в них.

Цікаво, що потрапити до Верховної Ради може будь-який українець. Нині на її офіційному сайті http://rada.gov.ua можна зареєструватися, вказавши свої паспортні дані та контакти. На вашу електронку прийде підтвердження про реєстрацію, а далі чекайте, коли комп’ютер обре саме вас завітати до Верховної Ради. Одночасно на пленарному засіданні в ложі гостей можуть  бути присутніми тільки 11 таких відвідувачів. Для журналістів все набагато простіше: вони реєструються один раз на всю каденцію депутатів і приходять в парламент як на роботу. Нині окредитованих журналістів у Парламенті біля трьох тисяч!

Загалом поїздка виявилася дуже змістовною і цікавою. Організатори продумали все до дрібниць, за що ми їм щиро вдячні, і чекатимемо на нові зустрічі!

А парламентаріям бажаємо плідної і злагодженої роботи в ім’я незалежної України, за яку щодня нині борються наші мужні земляки. 

Лариса МАРТИНЕНКО