Таке запитання вже тривалий час міцно обмірковують працівники райлікарні. Більше того, поміж них поширюється обурення ситуацією, коли затримка у виплаті заробітної платні складає фактично то півтора, а то й два місяці.
„Промінь” вже привертав увагу своїх читачів до того, скільки негараздів є у фінансуванні медицини. На початку осені колектив закладу охорони здоров’я уповноважив лідера галузевої профспілки – Андрія Желєзняка – нанести візит до райдержадміністрації з вимогою дати роз’яснення причинам затримки зароблених грошей. Причому зробити це не абстрактно, а офіційно і „на папері”. (Щоб потім можна було дати прочитати документ кожній зацікавленій особі). Відтоді минуло більше місяця, але профспілка працівників медицини так і не отримала обіцяної відповіді. Та й зарплати у повному обсязі – теж ніхто не отримав. Кілька разів давали якусь „часточку” – кому по 50, кому по 200 гривень. І ось сидить яка-небудь медсестра чи санітарка, тримає в руках купюру з Грушевським і думку гадає: куди це витратити? Може, погасити борги в продуктовому магазині? Або відправити дитині, яка навчається у ВУЗі? Мимоволі доходило і до міркувань над філософією життя: по інших бюджетних галузях (освіта і культура) гроші ніби й не затримують, натомість у нас... Все не як у людей.
... Минулого тижня, у вівторок, працівники лікарні продемонстрували, що в них уже увірвався терпець. Вони зійшлися на збори для предметної розмови про те, яким чином діяти далі. Оскільки профспілковий керівник Андрій Желєзняк констатував відсутність відповіді з райдержадміністрації, то його колеги зажадали більш рішучих вчинків. У приміщенні навіть „запахло страйком”. Принаймні, саме таким міг бути результат вельми емоційних висловлювань деяких медпрацівників. Але Андрій Желєзняк запропонував спочатку вивчити можливість проведення інших форм протесту проти несправедливості в оплаті праці, а вже потім думати про страйкування. Колеги погодилися з його пропозицією. Найочевиднішим же кроком профспілкового комітету (в разі, якщо ситуація кардинально не поліпшиться) стане звернення до прокуратури. Бо, врешті-решт, що робити тим людям, для яких зарплатня – основне джерело отримання доходів?
Результатом зборів 11 жовтня стало те, що 13 жовтня (через 2 дні) працівникам райлікарні (а це майже триста осіб) виплатили решту грошей, зароблених у серпні. Відтоді вони чекають, коли ж їм віддадуть зароблене за вересень. Зрештою, надворі вже завершилася друга декада жовтня... І, до речі: колектив найбільшої лікувальної установи нашого краю продовжує сподіватися, що райдержадміністрація нарешті пояснить докладно і зрозуміло – чому в скарбниці бракує коштів на зарплатню персоналу медичних установ.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
„Промінь” вже привертав увагу своїх читачів до того, скільки негараздів є у фінансуванні медицини. На початку осені колектив закладу охорони здоров’я уповноважив лідера галузевої профспілки – Андрія Желєзняка – нанести візит до райдержадміністрації з вимогою дати роз’яснення причинам затримки зароблених грошей. Причому зробити це не абстрактно, а офіційно і „на папері”. (Щоб потім можна було дати прочитати документ кожній зацікавленій особі). Відтоді минуло більше місяця, але профспілка працівників медицини так і не отримала обіцяної відповіді. Та й зарплати у повному обсязі – теж ніхто не отримав. Кілька разів давали якусь „часточку” – кому по 50, кому по 200 гривень. І ось сидить яка-небудь медсестра чи санітарка, тримає в руках купюру з Грушевським і думку гадає: куди це витратити? Може, погасити борги в продуктовому магазині? Або відправити дитині, яка навчається у ВУЗі? Мимоволі доходило і до міркувань над філософією життя: по інших бюджетних галузях (освіта і культура) гроші ніби й не затримують, натомість у нас... Все не як у людей.
... Минулого тижня, у вівторок, працівники лікарні продемонстрували, що в них уже увірвався терпець. Вони зійшлися на збори для предметної розмови про те, яким чином діяти далі. Оскільки профспілковий керівник Андрій Желєзняк констатував відсутність відповіді з райдержадміністрації, то його колеги зажадали більш рішучих вчинків. У приміщенні навіть „запахло страйком”. Принаймні, саме таким міг бути результат вельми емоційних висловлювань деяких медпрацівників. Але Андрій Желєзняк запропонував спочатку вивчити можливість проведення інших форм протесту проти несправедливості в оплаті праці, а вже потім думати про страйкування. Колеги погодилися з його пропозицією. Найочевиднішим же кроком профспілкового комітету (в разі, якщо ситуація кардинально не поліпшиться) стане звернення до прокуратури. Бо, врешті-решт, що робити тим людям, для яких зарплатня – основне джерело отримання доходів?
Результатом зборів 11 жовтня стало те, що 13 жовтня (через 2 дні) працівникам райлікарні (а це майже триста осіб) виплатили решту грошей, зароблених у серпні. Відтоді вони чекають, коли ж їм віддадуть зароблене за вересень. Зрештою, надворі вже завершилася друга декада жовтня... І, до речі: колектив найбільшої лікувальної установи нашого краю продовжує сподіватися, що райдержадміністрація нарешті пояснить докладно і зрозуміло – чому в скарбниці бракує коштів на зарплатню персоналу медичних установ.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий