„Чудово! Незабутньо! Професійно!” – так говорили наші земляки про свої враження від концерту Національного академічного оркестру народних інструментів України, який відбувся у Сновську минулої п’ятниці. Понад півтори години музики та співів, 24 номери, рясні аплодисменти і голосні вигуки „Браво!” – все це разом створило того дня просто неймовірну атмосферу в залі районного Будинку культури.
Нашому краю пощастило на талановитих людей. Іван Корінь – один із них. І завдяки його любові до малої батьківщини ми отримали можливість насолодитися справді професійним сценічним мистецтвом. Під час концерту цікаво було спостерігати за реакцією публіки на той чи інший номер. Впадало в очі, що аплодують люди від серця, інколи навіть затамувавши подих, а не просто з міркувань елементарної ввічливості. Їхні погляди міцно приковувало те, що відбувалося на сцені. Все почалося з фантазії на теми українських народних пісень. Надалі справжнього шалу додали виступи вокалістки Наталії Собуцької, бандуриста, заслуженого артиста України Тараса Столяра, цимбаліста, заслуженого артиста України Андрія Войчука, скрипаля Юрія Джмеля. Репертуар музичних композицій виявився доволі різноманітним. Фінал же вийшов воістину феєричним. На українських народних інструментах оркестр виконав сучасні й добре всім відомі мелодії – „Готель Каліфорнія”, „Miserlou» (саунд-трек до відомого французького фільму „Таксі-2” – згадали?). Це ще раз довело, що етно-стиль і традиційне народне мистецтво вважатиметься сучасним завжди і за будь-яких умов. Завершилася програма святковим маршем і виконанням гімну України. На сцену піднялися шанувальники з букетами квітів, батько Івана Кореня – Леонід Іванович, співорганізатори концерту (від міськради - Олександр Медведьов, від Чернігівського земляцтва у Києві – Лариса Моцар). Було сказано чимало вдячних і приємних слів на адресу артистів, засвідчене визнання їхній майстерності, адже грали вони дійсно від душі, з усмішками на обличчях. Поміж різних побажань – успіхів та вдачі – неодноразово лунало найголовніше: приїжджайте ще! І слід зазначити, шанс на повторний приїзд оркестру до Сновська є. Можливо, це відбудеться у травні. Колектив планує приїхати з новою програмою...
Під час концерту в залі можна було помітити мешканця Займища, відомого працівника культури О.Є. Крумкача. Він займався звичною для себе справою – фотографував найцікавіші моменти виступу оркестру. Добірка знімків цієї події додасться до укладеного ним літопису мистецьких подій Сновщини. При нагоді „Промінь” попрохав його кількома реченнями висловити свої думки від побаченого і почутого.
– По-перше, я дуже радий за Ваню, - сказав О.Є. Крумкач. – Пам’ятаю його з тих часів, коли він, ще звичайний юнак, долучався до діяльності колективу „Спадщина”. І неймовірно приємно, що згодом зміг реалізувати свій талант, ставши диригентом такого знаного оркестру. По-друге, Іван Корінь зберіг душевність і простоту у спілкуванні з людьми. Коли я прийшов до районного Будинку культури під час репетиції, він на хвилинку призупинив процес і підійшов до мене привітатися. Така поведінка викликає щиру повагу. І, по-третє: власне, концерт видався напрочуд успішним. Мелодії та спів приковували увагу так, що інколи доводилося затамовувати подих. Оце і є справжнє мистецтво. Єдине зауваження – глядачі принесли замало квітів. Проте, гадаю, до другого приїзду оркестру в Сновськ місцева публіка врахує цей недолік і все буде гаразд.
Іван Корінь тепер добре відомий в якості диригента. А який він у житті, що можна сказати про його юнацькі роки? На ці запитання відповіла сестра Наталія.
– У нашій сім’ї – шестеро дітей. Ми всі зростали в особливій атмосфері, створеній батьками. Музика і спів були для нас невід’ємними складовими життя. Можливо тому майже всі обрали професії, пов’язані з мистецтвом. Гра на баяні значила для мого брата напрочуд багато. Проте він завжди знаходив час і для інших захоплень – риболовлі, полювання, збирання грибів. Пам’ятаю, як він із задоволенням читав книги – „Тимур та його команда”, „Мауглі”, журнали „Юний натураліст”, „Полювання і мисливське господарство”. Вже коли навчався в музучилищі, то почав активніше займатися диригуванням. Тоді тато поставився до цього схвально – сказав: добре, якщо людина має у мистецтві не один фах, а більше. Разом з цим наша родина відчула дивовижну гордість за Івана, коли він у 1996 році став переможцем всеукраїнського конкурсу баяністів. Нині ми пишаємося його успіхами і тим, як йому вдалося знайти своє місце у мистецтві. А в очах трьох племінників він є прикладом для наслідування. Іван мешкає у Києві, бачимося ми не дуже часто, тож кожен його приїзд до рідного краю викликає у всіх нас почуття радості. А цього разу, коли відбувся такий чудовий концерт, радість була подвійною.
Фото О.КРУМКАЧА
Іван Корінь (на фото) диригує Національним академічним оркестром народних інструментів уже дев’ять років. Цей колектив, як-то кажуть, статусний. І його виступ на сцені районного Будинку культури – справді провідна мистецька подія нашого краю у 2016 році.
Згадуючи дитинство, зокрема – навчання у місцевій музичній школі, Іван Корінь визнає: отримати там хорошу оцінку було напрочуд складно. Причина – грі на баяні його навчав батько, Леонід Іванович. Але, можливо, саме така сувора наука й допомогла йому з часом досягти значних вершин у музиці? Певну роль відіграв і досвід участі в концертах, організованих Василем Полевиком. За словами Івана Кореня, до реалізації свого задуму – організувати виступ оркестру перед земляками – він йшов сім років. І ось нарешті ця мрія стала дійсністю. Й не просто дійсністю, а й можливістю для батька – Леоніда Кореня – виступити на сцені разом із визнаними професіоналами. (Він виконав пісню „Материнська туга”). Загалом треба зазначити, що Національний академічний оркестр народних інструментів має доволі щільний графік виступів. Скажімо, у жовтні він дає 11 концертів. Тож візит до Сновська є, серед іншого, і виявом пошани до музичних і пісенних традицій нашого краю. На запитання – яка роль диригента під час концерту? – Іван Корінь, на мить замислившись, відповів: „Диригент – ніби зв’язковий між публікою та оркестром. Він повинен тонко відчувати атмосферу глядацької зали. Через нього флюїди мов линуть до музик, надихають їх, піднімають емоційний рівень. Диригент дає поштовх колективу – для реакції на почуття людей. Це особливий вид сценічного мистецтва. Скажу чесно – диригування мені дуже подобається”.
Згадуючи дитинство, зокрема – навчання у місцевій музичній школі, Іван Корінь визнає: отримати там хорошу оцінку було напрочуд складно. Причина – грі на баяні його навчав батько, Леонід Іванович. Але, можливо, саме така сувора наука й допомогла йому з часом досягти значних вершин у музиці? Певну роль відіграв і досвід участі в концертах, організованих Василем Полевиком. За словами Івана Кореня, до реалізації свого задуму – організувати виступ оркестру перед земляками – він йшов сім років. І ось нарешті ця мрія стала дійсністю. Й не просто дійсністю, а й можливістю для батька – Леоніда Кореня – виступити на сцені разом із визнаними професіоналами. (Він виконав пісню „Материнська туга”). Загалом треба зазначити, що Національний академічний оркестр народних інструментів має доволі щільний графік виступів. Скажімо, у жовтні він дає 11 концертів. Тож візит до Сновська є, серед іншого, і виявом пошани до музичних і пісенних традицій нашого краю. На запитання – яка роль диригента під час концерту? – Іван Корінь, на мить замислившись, відповів: „Диригент – ніби зв’язковий між публікою та оркестром. Він повинен тонко відчувати атмосферу глядацької зали. Через нього флюїди мов линуть до музик, надихають їх, піднімають емоційний рівень. Диригент дає поштовх колективу – для реакції на почуття людей. Це особливий вид сценічного мистецтва. Скажу чесно – диригування мені дуже подобається”.
Нашому краю пощастило на талановитих людей. Іван Корінь – один із них. І завдяки його любові до малої батьківщини ми отримали можливість насолодитися справді професійним сценічним мистецтвом. Під час концерту цікаво було спостерігати за реакцією публіки на той чи інший номер. Впадало в очі, що аплодують люди від серця, інколи навіть затамувавши подих, а не просто з міркувань елементарної ввічливості. Їхні погляди міцно приковувало те, що відбувалося на сцені. Все почалося з фантазії на теми українських народних пісень. Надалі справжнього шалу додали виступи вокалістки Наталії Собуцької, бандуриста, заслуженого артиста України Тараса Столяра, цимбаліста, заслуженого артиста України Андрія Войчука, скрипаля Юрія Джмеля. Репертуар музичних композицій виявився доволі різноманітним. Фінал же вийшов воістину феєричним. На українських народних інструментах оркестр виконав сучасні й добре всім відомі мелодії – „Готель Каліфорнія”, „Miserlou» (саунд-трек до відомого французького фільму „Таксі-2” – згадали?). Це ще раз довело, що етно-стиль і традиційне народне мистецтво вважатиметься сучасним завжди і за будь-яких умов. Завершилася програма святковим маршем і виконанням гімну України. На сцену піднялися шанувальники з букетами квітів, батько Івана Кореня – Леонід Іванович, співорганізатори концерту (від міськради - Олександр Медведьов, від Чернігівського земляцтва у Києві – Лариса Моцар). Було сказано чимало вдячних і приємних слів на адресу артистів, засвідчене визнання їхній майстерності, адже грали вони дійсно від душі, з усмішками на обличчях. Поміж різних побажань – успіхів та вдачі – неодноразово лунало найголовніше: приїжджайте ще! І слід зазначити, шанс на повторний приїзд оркестру до Сновська є. Можливо, це відбудеться у травні. Колектив планує приїхати з новою програмою...
Під час концерту в залі можна було помітити мешканця Займища, відомого працівника культури О.Є. Крумкача. Він займався звичною для себе справою – фотографував найцікавіші моменти виступу оркестру. Добірка знімків цієї події додасться до укладеного ним літопису мистецьких подій Сновщини. При нагоді „Промінь” попрохав його кількома реченнями висловити свої думки від побаченого і почутого.
– По-перше, я дуже радий за Ваню, - сказав О.Є. Крумкач. – Пам’ятаю його з тих часів, коли він, ще звичайний юнак, долучався до діяльності колективу „Спадщина”. І неймовірно приємно, що згодом зміг реалізувати свій талант, ставши диригентом такого знаного оркестру. По-друге, Іван Корінь зберіг душевність і простоту у спілкуванні з людьми. Коли я прийшов до районного Будинку культури під час репетиції, він на хвилинку призупинив процес і підійшов до мене привітатися. Така поведінка викликає щиру повагу. І, по-третє: власне, концерт видався напрочуд успішним. Мелодії та спів приковували увагу так, що інколи доводилося затамовувати подих. Оце і є справжнє мистецтво. Єдине зауваження – глядачі принесли замало квітів. Проте, гадаю, до другого приїзду оркестру в Сновськ місцева публіка врахує цей недолік і все буде гаразд.
Іван Корінь тепер добре відомий в якості диригента. А який він у житті, що можна сказати про його юнацькі роки? На ці запитання відповіла сестра Наталія.
– У нашій сім’ї – шестеро дітей. Ми всі зростали в особливій атмосфері, створеній батьками. Музика і спів були для нас невід’ємними складовими життя. Можливо тому майже всі обрали професії, пов’язані з мистецтвом. Гра на баяні значила для мого брата напрочуд багато. Проте він завжди знаходив час і для інших захоплень – риболовлі, полювання, збирання грибів. Пам’ятаю, як він із задоволенням читав книги – „Тимур та його команда”, „Мауглі”, журнали „Юний натураліст”, „Полювання і мисливське господарство”. Вже коли навчався в музучилищі, то почав активніше займатися диригуванням. Тоді тато поставився до цього схвально – сказав: добре, якщо людина має у мистецтві не один фах, а більше. Разом з цим наша родина відчула дивовижну гордість за Івана, коли він у 1996 році став переможцем всеукраїнського конкурсу баяністів. Нині ми пишаємося його успіхами і тим, як йому вдалося знайти своє місце у мистецтві. А в очах трьох племінників він є прикладом для наслідування. Іван мешкає у Києві, бачимося ми не дуже часто, тож кожен його приїзд до рідного краю викликає у всіх нас почуття радості. А цього разу, коли відбувся такий чудовий концерт, радість була подвійною.
Фото О.КРУМКАЧА
Комментариев нет:
Отправить комментарий