Тетяна Клименко (на фото) і досі мешкає в Софіївці у старенькому будиночку разом з братом Віктором і співмешканцем Сашком. Усі ніде не працюють, живучи на дві Сашкові пенсії, одна з яких – інвалідна.
Нелегким є те життя, нелегким виглядає і їхнє спілкування, побут. Серед цілої купи різних причин усіх бід і непорозумінь є одна, вельми сумна – „зелений змій”. Саме через клятого змія, гірку оковиту ще в Танину молодість забрали від неї в інтернати чотирьох діточок – трьох доньок і синочка.
По-різному склалися і продовжують складатися їхні подальші шляхи-дороги, та, безсумнівно, оптимістичніше, якби вони проживали в рідній сім’ї. Ще при живому батьку – про небіжчиків погано не говорять – бігали вони в босоніжках по снігу, сиділи, замазані в сажу, на печі й задовольнялись тими допомогами, що давали добрі сільчани.
Кмітливою, особливо сумлінною зростала найстаршенька з цих діточок – Олечка. Наразі вона знаходиться далеко, в оточенні турботливих людей. Дівчина продовжує здобувати освіту і мріє про подальші кар’єрні сходинки. Зовсім не сердиться на свою софіївську маму, яка народила на світ, навчила вимовляти перші слова. Хотіла з нею зустрітися, для чого залучила навіть програму „Жди меня”, що виходить на телеканалі „Інтер”. За словами в.о. старости села Романа Циганка, журналісти тієї програми з ним зв’язувалися і просили сприяння в організації зустрічі мами і доньки в Чернігові. Роман Миколайович хотів допомогти, але не зміг. Мама Таня категорично відмовилася їхати на зйомки, плутаючись у поясненнях, плачучи...
І в момент нашої зустрічі в Софіївці у розмові про забраних дітей сльози також котилися з-попід її вій. Казала: „Діти мені сняться. Я за ними сумую, думаю про них”. При цьому мовчки позіхали Танині чоловіки, котрі ні на крок не відходили від нас. Щоправда, Віктор весь час вибачався, мовляв, у хаті брудно: все порозкидане, не прибране...
Нелегким є те життя, нелегким виглядає і їхнє спілкування, побут. Серед цілої купи різних причин усіх бід і непорозумінь є одна, вельми сумна – „зелений змій”. Саме через клятого змія, гірку оковиту ще в Танину молодість забрали від неї в інтернати чотирьох діточок – трьох доньок і синочка.
По-різному склалися і продовжують складатися їхні подальші шляхи-дороги, та, безсумнівно, оптимістичніше, якби вони проживали в рідній сім’ї. Ще при живому батьку – про небіжчиків погано не говорять – бігали вони в босоніжках по снігу, сиділи, замазані в сажу, на печі й задовольнялись тими допомогами, що давали добрі сільчани.
Кмітливою, особливо сумлінною зростала найстаршенька з цих діточок – Олечка. Наразі вона знаходиться далеко, в оточенні турботливих людей. Дівчина продовжує здобувати освіту і мріє про подальші кар’єрні сходинки. Зовсім не сердиться на свою софіївську маму, яка народила на світ, навчила вимовляти перші слова. Хотіла з нею зустрітися, для чого залучила навіть програму „Жди меня”, що виходить на телеканалі „Інтер”. За словами в.о. старости села Романа Циганка, журналісти тієї програми з ним зв’язувалися і просили сприяння в організації зустрічі мами і доньки в Чернігові. Роман Миколайович хотів допомогти, але не зміг. Мама Таня категорично відмовилася їхати на зйомки, плутаючись у поясненнях, плачучи...
І в момент нашої зустрічі в Софіївці у розмові про забраних дітей сльози також котилися з-попід її вій. Казала: „Діти мені сняться. Я за ними сумую, думаю про них”. При цьому мовчки позіхали Танині чоловіки, котрі ні на крок не відходили від нас. Щоправда, Віктор весь час вибачався, мовляв, у хаті брудно: все порозкидане, не прибране...
Комментариев нет:
Отправить комментарий