Родина завжди належала до кола традиційних цінностей українського народу.
А невід’ємною складовою сімейного життя була творчість. На свята і в будні оселі наших земляків не полишала особлива атмосфера: хтось співав, хтось займався вишивкою у вільну хвилину, ще хтось присвячував чимало часу музиці. Все це разом із любов’ю, добротою і щирим піклуванням ставало суттю родинного життя. І дітей люди виховували на своєму прикладі. Словом, з покоління у покоління продовжувало зберігатися те, що завжди єднало українців, щось незриме, але міцне і нерозривне. Правильно написав свого часу Тарас Шевченко – „Наша дума, наша пісня – не вмре, не загине...”
„Родина, як зірка єдина” – таку назву мала концертна програма, представлена на сцені районного Будинку культури минулої суботи. На її підготовку було витрачено три тижні часу й безліч хвилюючих емоцій. (Упорядником сценарію була Світлана Кушніренко. І вона ж зі своєю донькою Мирославою, вела програму. Творчий задум належить Ользі Сенченко). Перед початком цього своєрідного родинного свята у фойє відкрилася чудова виставка. Вишивка у народному стилі, квілінг, вироби декоративно-ужиткового мистецтва, сувеніри і домашні ласощі – там було що побачити і навіть було що скуштувати. Як потім зазначила переповнена враженнями директор РБК Лідія Легеза: „На виставці усе було зроблено з такою любов’ю!”
І ось – розпочалися сценічні виступи. Місцева публіка вкотре переконалася, наскільки багато талановитих людей мешкає в нашому краї. Причому не просто талановитих, а й відданих традиційним родинним цінностям. Загалом на розсуд глядачів організатори концерту представили 20 номерів. Щирими оплесками підтримали присутні Марину Савостенко з доньками Анею, Світланою, Веронікою й Ірину Коньок з донькою Аліною. Вся їхня велика родина – не лише співоча. (Виконала пісню „Хай буде щастя і любов”). Діти ще відвідують заняття в танцювальному колективі „Ягідки” і в музичній школі. Чудово заспівали „Музику рідного дому” брат і сестри – Кирило Надточій, Аня Надточій, Катерина Митус. Гарний дует вийшов з Крістіни Крот та її мами Анастасії. (До речі, тато дівчинки – Ярослав Крот – усіляко підтримує творчі прагнення своїх рідних і радіє кожному успіху донечки на сцені).
Напевно, наймасовішим сімейним виступом виявився той, який підготувала родина Павла і Оксани Куценків зі своїми дітьми. Вони заспівали „Молитву” – твір, що торкався сердець слухачів дивовижно проникливими словами – „Боже, я молю за Україну, Боже, я молю Тебе за людей...”
Рідні сестри Ірина та Юлія Олабіни вперше виступили разом на такому великому концерті. (Раніше вони співали вдвох хіба що вдома). Ірина свого часу займалася в ансамблі „Світлячок” й нині, будучи вже студенткою, продовжує брати участь у різноманітних творчих програмах. Цього разу дівчата добре підготували і виконали пісню „А зоря на небі”. А Юлії не завадило навіть те, що незадовго до концерту вона зазнала травми і співати довелося із загіпсованою рукою.
Творчі пориви мешканок Сновська Світлани Бережної, її доньок Наталії, Тетяни, Євгенії та онуки Поліни знайшли своє відображення в презентованій колекції дитячого одягу. А потім відбувся показ колекції оригінального одягу від театру мод „Fаshion zone” під назвою „Чорна перлина” – в дусі свободи, епатажу і контраверсійності.
Керівник Новоборовицького будинку культури Наталія Трач та її донька Євгенія – з родини, яка є співочою вже протягом як мінімум трьох поколінь. Часто вони полюбляють співати одну пісню на два голоси. І слухачі визнають: їм це вдається дуже добре.
„Пригожими сестричками” назвали ведучі концертної програми Ілону і Владиславу Безбородько, котрі „завели” глядацьку залу піснею „Це моя країна”.
... Коли згадують виступ Оксани Бондаревської та її доньки Ані, то передовсім кажуть: з кожним разом вони співають усе краще. А єднає їх на сцені відома істина: мамина пісня западає в душу ще з колиски.
Багато хто з глядачів висловив думку, що найяскравішим був номер, представлений Євгенієм та Олександрою Сергійко. Коли співають батько і донька, та ще й тримаючись за руки – це завжди зворушує.
За словами директора РБК Лідії Легези, концертну програму яскравими барвами урізноманітнив хореографічний колектив „Ягідки”, а найчутливішим моментом концерту можна вважати той, коли вся велика громада учасників вийшла на сцену для виконання пісні „Родина”. Фінал виглядав захоплююче, відчувалося, наскільки твердо вкоренилися традиції сімейної творчості в нашому житті. І це – мов заклик на майбутнє: любити світ, що наче казка, для нас відкрився у житті...
Олег МІРОШНИЧЕНКО
А невід’ємною складовою сімейного життя була творчість. На свята і в будні оселі наших земляків не полишала особлива атмосфера: хтось співав, хтось займався вишивкою у вільну хвилину, ще хтось присвячував чимало часу музиці. Все це разом із любов’ю, добротою і щирим піклуванням ставало суттю родинного життя. І дітей люди виховували на своєму прикладі. Словом, з покоління у покоління продовжувало зберігатися те, що завжди єднало українців, щось незриме, але міцне і нерозривне. Правильно написав свого часу Тарас Шевченко – „Наша дума, наша пісня – не вмре, не загине...”
І ось – розпочалися сценічні виступи. Місцева публіка вкотре переконалася, наскільки багато талановитих людей мешкає в нашому краї. Причому не просто талановитих, а й відданих традиційним родинним цінностям. Загалом на розсуд глядачів організатори концерту представили 20 номерів. Щирими оплесками підтримали присутні Марину Савостенко з доньками Анею, Світланою, Веронікою й Ірину Коньок з донькою Аліною. Вся їхня велика родина – не лише співоча. (Виконала пісню „Хай буде щастя і любов”). Діти ще відвідують заняття в танцювальному колективі „Ягідки” і в музичній школі. Чудово заспівали „Музику рідного дому” брат і сестри – Кирило Надточій, Аня Надточій, Катерина Митус. Гарний дует вийшов з Крістіни Крот та її мами Анастасії. (До речі, тато дівчинки – Ярослав Крот – усіляко підтримує творчі прагнення своїх рідних і радіє кожному успіху донечки на сцені).
Напевно, наймасовішим сімейним виступом виявився той, який підготувала родина Павла і Оксани Куценків зі своїми дітьми. Вони заспівали „Молитву” – твір, що торкався сердець слухачів дивовижно проникливими словами – „Боже, я молю за Україну, Боже, я молю Тебе за людей...”
Рідні сестри Ірина та Юлія Олабіни вперше виступили разом на такому великому концерті. (Раніше вони співали вдвох хіба що вдома). Ірина свого часу займалася в ансамблі „Світлячок” й нині, будучи вже студенткою, продовжує брати участь у різноманітних творчих програмах. Цього разу дівчата добре підготували і виконали пісню „А зоря на небі”. А Юлії не завадило навіть те, що незадовго до концерту вона зазнала травми і співати довелося із загіпсованою рукою.
Творчі пориви мешканок Сновська Світлани Бережної, її доньок Наталії, Тетяни, Євгенії та онуки Поліни знайшли своє відображення в презентованій колекції дитячого одягу. А потім відбувся показ колекції оригінального одягу від театру мод „Fаshion zone” під назвою „Чорна перлина” – в дусі свободи, епатажу і контраверсійності.
Керівник Новоборовицького будинку культури Наталія Трач та її донька Євгенія – з родини, яка є співочою вже протягом як мінімум трьох поколінь. Часто вони полюбляють співати одну пісню на два голоси. І слухачі визнають: їм це вдається дуже добре.
„Пригожими сестричками” назвали ведучі концертної програми Ілону і Владиславу Безбородько, котрі „завели” глядацьку залу піснею „Це моя країна”.
... Коли згадують виступ Оксани Бондаревської та її доньки Ані, то передовсім кажуть: з кожним разом вони співають усе краще. А єднає їх на сцені відома істина: мамина пісня западає в душу ще з колиски.
Багато хто з глядачів висловив думку, що найяскравішим був номер, представлений Євгенієм та Олександрою Сергійко. Коли співають батько і донька, та ще й тримаючись за руки – це завжди зворушує.
За словами директора РБК Лідії Легези, концертну програму яскравими барвами урізноманітнив хореографічний колектив „Ягідки”, а найчутливішим моментом концерту можна вважати той, коли вся велика громада учасників вийшла на сцену для виконання пісні „Родина”. Фінал виглядав захоплююче, відчувалося, наскільки твердо вкоренилися традиції сімейної творчості в нашому житті. І це – мов заклик на майбутнє: любити світ, що наче казка, для нас відкрився у житті...
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий