Війна – то особливий період життя Августа Чугаєвського

30 травня ветеран Другої світової війни Август Чугаєвський відсвяткував своє 95-річчя. З цієї приємної нагоди в.о. старости сіл Жовідь та Піщанка Наталія Ховпун і голова первинної організації ветеранів  Тамара Бондар  відвідали ювіляра вдома.

Август Іванович зі своїм сином, внуком та правнуком.


Вони висловили слова вдячності за його героїчне життя, за те, що пройшов такий нелегкий шлях, та побажали міцного здоров’я, тепла і поваги та вручили йому Почесну грамоту міської ради і подарунок від директора ПСП «Яна Плюс» Олександра Веселого.

Життєвий шлях  чоловіка був дуже складним та непередбачуваним. Після закінчення сьомого класу Жовідської сільської школи він їде навчатися у воєнне училище в Саратові, а звідти – одразу йде на фронт, де стає сапером. Не можна й перерахувати, скільки битв та атак відбивав він у ці роки. Та найстрашнішим став той бій, який зробив з мужнього чоловіка інваліда. Старший сержант Август Чугаєвський замінив командира, який не зміг продовжувати та командувати боєм, та відбив атаку противника, чисельність якого значно переважала. За цей бій його нагородили Орденом Слави та медалями за мужність. Саме тут він отримав складне поранення уламком у грудну клітку. Провівши по госпіталях цілий рік,  покращень не було, та й лікарі жодних шансів не давали. Немов янгол-охоронець,  з’явився тоді у житті чоловіка його двоюрідний брат Олександр, який був хірургом. Той вже за шість місяців поставив хворого на ноги, зробивши численні операції, та ночами просиджуючи біля хворого. 

Після війни – найстрашнішої чорної смуги у житті чоловіка, нарешті настає біла. Август Іванович йде навчатися на електрика та зустрічає кохану жінку Парасков’ю, з якою і одружується. Це було кохання на все життя, одне єдине. Три роки тому її не стало, а чоловік, важко переживаючи це, зліг. Вже тоді його стан здоров’я значно погіршився. 

Зараз ветеран війни не встає з ліжка та майже не бачить. Доглядає старенького донька Наталія, яка вирішила жити разом з батьком. Часто навідуються і сини - Анатолій та Олександр, всі вони підтримують та допомагають йому.  

Анатолій Августович, син нашого героя, розповідає, що справжній День народження у батька 19 серпня (рос. августа), саме через це він має таке незвичне ім’я. Але після втрати документів під час війни сталася помилка і в нових дату народження записали 30 травня. «Тому день народження тата ми святкуємо двічі на рік», - каже його син.

До речі, у родині всі називали чоловіка Миколою. Прижилося таке ймення і в селі. До самої пенсії він пропрацював електриком у колгоспі, завжди любив свою роботу.

Своїми численними нагородами Август Іванович ніколи не вихвалявся, навіть на День Перемоги не одягав свої ордени та медалі. – Скромний, - говорить син. – Та справедливий. Батько для нас – взірець, на якого ми з братом та сестрою рівняємося все життя. 

Тетяна ЛИТВИН

Фото з архіву родини