Про маму, материнство, силу материнської любові, материнські долі можна писати невичерпно.
Щастя матері – народити дитину і бачити, як вона зростає, усміхається, як робить перші кроки у житті. Сум і тривога матері – коли її син чи донька виходять на самостійну життєву дорогу, коли доводиться повсякчас думати: які небезпеки їх підстерігають, які труднощі, куди веде та дорога? Колись великий Василь Симоненко про це написав так: «За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата», а у зворушливому вірші Бориса Олійника підкреслено, що все добре – від матері. «Це вона «прибрала планету», а головне – навчила дітей, як на світі по совісті жити».
У нашій добірці – сновські мами зі своїми діточками, яких редакційна фотокамера зустріла під час урочистостей до Дня Перемоги. Їхні обличчя світилися надією і вірою, і здавалося, що, тримаючи своїх чад за руки і на руках, вони тримали заразом й усю нашу землю, усю планету. А якби могли, то й сонце прихили б. Побачене нагадало мені ще й такий вислів Віктора Гюго: «Материнські руки – втілення ніжності; дітям добре спиться на цих руках».
Ось тому й народився цей простий сюжет, де захотілося привернути увагу наших читачів до теми, святішої за яку у природі просто не існує. Адже мама – єдина людина у світі, яка любить нас по-справжньому, просто за те, що ми є.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Щастя матері – народити дитину і бачити, як вона зростає, усміхається, як робить перші кроки у житті. Сум і тривога матері – коли її син чи донька виходять на самостійну життєву дорогу, коли доводиться повсякчас думати: які небезпеки їх підстерігають, які труднощі, куди веде та дорога? Колись великий Василь Симоненко про це написав так: «За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата», а у зворушливому вірші Бориса Олійника підкреслено, що все добре – від матері. «Це вона «прибрала планету», а головне – навчила дітей, як на світі по совісті жити».
У нашій добірці – сновські мами зі своїми діточками, яких редакційна фотокамера зустріла під час урочистостей до Дня Перемоги. Їхні обличчя світилися надією і вірою, і здавалося, що, тримаючи своїх чад за руки і на руках, вони тримали заразом й усю нашу землю, усю планету. А якби могли, то й сонце прихили б. Побачене нагадало мені ще й такий вислів Віктора Гюго: «Материнські руки – втілення ніжності; дітям добре спиться на цих руках».
Ось тому й народився цей простий сюжет, де захотілося привернути увагу наших читачів до теми, святішої за яку у природі просто не існує. Адже мама – єдина людина у світі, яка любить нас по-справжньому, просто за те, що ми є.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий